Чому некомпетентні люди вважають себе фахівцями
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Ви дійсно є настільки компетентними у певних речах, як вважаєте?
Наскільки раціонально ви використовуєте гроші?
А як щодо вміння читати людські емоції?
Наскільки здоровими ви є у порівнянні із вашими знайомими?
Ваші знання граматики вищі за середній рівень?
Усвідомлення рівня власної компетентності та здатність порівнювати його з уміннями інших людей — це більше ніж підвищення самооцінки.
Це допомагає нам зрозуміти коли можна продовжувати керуватись власними рішеннями та інстинктами, а коли навпаки необхідно шукати поради.
Проте психологічні дослідження свідчать, що ми далеко не завжди здатні оцінити себе правильно.
Насправді ми часто переоцінюємо власні можливості.
Вчені називають цей феномен ефектом Даніннга-Крюгера.
Цей ефект пояснює, чому більше ста досліджень показали, що люди демонструють ілюзорну перевагу.
Ми вважаємо себе кращими за інших настільки, що це просто суперечить законам математики.
Коли розробників програмного забезпечення двох компаній попросили оцінити свою продуктивність, 32% розробників з однієї компанії, та 42% з іншої віднесли себе до 5% відсотків найкращих.
В іншому дослідженні 88% американських водіїв описали себе як таких, що мають навички водіння вищі за середні.
І це не поодинокі випадки.
Зазвичай, люди схильні переоцінювати себе у різних галузях — від охорони здоров’я до лідерських здібностей, моральних якостей тощо.
І що найцікавіше, люди з найнижчим рівнем компетентності часто найбільше схильні до переоцінювання власних здібностей.
Люди, що мають низький рівень логічного мислення, граматики, фінансової грамотності, математики, емоційного інтелекту, проведення лабораторних досліджень, та гри у шахи, усі вони схильні оцінювати свій досвід майже так само високо, як це роблять справжні експерти.
Тож, хто є найбільш вразливим для таких ілюзій?
На жаль, кожен з нас.
Тому що всі ми маємо прогалини у знаннях та вміннях, які ми не можемо розпізнати.
Але чому?
Коли психологи Даніннг та Крюгер вперше описали цей ефект у 1999 році, то стверджували, що люди, яким бракує знань та вмінь у певних галузях, страждають подвійно.
По-перше, вони роблять помилки, та приймають погані рішення.
А по-друге, той самий брак знань не дозволяє їм знаходити власні помилки.
Інакше кажучи, некомпетентним працівникам не вистачає досвіду, щоб зрозуміти наскільки погано вони працюють.
Наприклад, коли вчені досліджували учасників студентського турніру з дебатів, найслабші 25% команд у відбіркових раундах програли майже 4 з кожних 5 зустрічей.
Але самі вони вважали, що виграли приблизно 60%.
Не маючи чіткого розуміння правил дебатів, студенти просто не могли зрозуміти коли, так як часто їхні аргументи були спростовані.
Ефект Даніннга-Крюгера зовсім не пов’язаний з нашим его, яке не дозволяє побачити власні слабкості.
Зазвичай, люди визнають свої вади, як тільки вони зможуть виявити їх.
В одному дослідженні студенти, які спочатку погано виступили на логічній вікторині, а потім пройшли короткий курс з цього предмету, визнавали свої початкові виступи жахливо невдалими.
Можливо саме тому люди із середнім рівнем досвіду, знань та навичок часто менш впевнені у власних здібностях.
Вони знають достатньо, щоб усвідомити, що є ще багато речей їм невідомих.
Водночас експерти чітко усвідомлюють рівень власної обізнаності, але вони часто роблять іншу помилку — вони припускають, що всі інші також добре обізнані.
Результатом є те, що і невігласи, і висококваліфіковані фахівці часто потрапляють у міхур хибного самосприйняття.
Коли вони некваліфіковані, то не можуть бачити власних недоліків.
Коли вони надзвичайно компетентні, то не усвідомлюють наскільки особливими є їхні здібності.
Тож, якщо ефект Даніннга-Крюгера невидимий для тих, кого він стосується, то що ви можете зробити, щоб з’ясувати, яким є ваш справжній рівень обізнаності та вмінь?
По-перше, зверніться до інших людей за відгуками, і будьте готові прийняти їх, якими б вони не були.
По-друге, і це найголовніше, продовжуйте вчитися.
Чим більш обізнаними ми стаємо, тим менше ймовірність того, що ми матимемо невидимі прогалини в нашій компетенції.
Можливо, усе це можна звести до старого прислів’я — коли сперечаєтеся з дурнем, спочатку переконайтеся, що інша людина не робить те саме.
