Як працює анестезія

Анестезія (грец. αν — не та грец. αισθησις — відчуття) — повна втрата чутливості в зв'язку з відновлюваною блокадою функції чутливих нервів.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Якщо ви перенесли операцію, то, можливо, пам'ятаєте, як починали зворотний відлік: десять, дев'ять, вісім...
а потім прокидалися вже після хірургічного втручання, не довівши відлік навіть до п'яти.
Може здатися, що ви спали, але це не так.
Ви були під загальною анестезією або наркозом, і цей стан набагато складніший.
Ви були без свідомості, а також не могли рухатися, формувати спогади, і, сподіваємося, відчувати біль.
Якби не було можливості блокувати всі ці процеси разом, то багато операцій були б неможливими через занадто високу травматичність.
У давніх медичних текстах з Єгипту, Азії та Близького Сходу описані перші анестезуючі засоби (анестетики), що містили такі компоненти як: опійний мак, плоди мандрагори й спирт.
В наші дні анестезіологи часто комбінують місцеві, інгаляційні та внутрішньовенні засоби, щоб отримати правильне поєднання для хірургічної операції.
Місцева анестезія блокує передачу сигналів болю від певної частини тіла у головний мозок.
Больові та інші сигнали проходять через нервову систему у вигляді електричних імпульсів.
Місцеві анестетики працюють шляхом створення перешкод електричним імпульсам.
Вони зв'язуються з білками, розташованими в клітинних мембранах нейронів, які дозволяють зарядженим частинкам проходити всередину і назовні, і перекривають вхід для додатно заряджених частинок.
Речовиною з такою дією є кокаїн; його знеболювальну дію було відкрито випадково, коли трохи речовини потрапило на язик інтерна-офтальмолога.
Його все ще іноді застосовують як знеболювальне, але багато поширених місцевих анестетиків мають схожу хімічну структуру й аналогічний механізм дії.
Однак для великих операцій, коли пацієнт повинен бути в несвідомому стані, знадобиться щось, що діє на всю нервову систему, в тому числі й на головний мозок.
Так діють інгаляційні анестетики.
У західній медицині першим поширеним анестетиком був діетиловий етер.
Він був більш відомий як легкий наркотик, аж доки лікарі не виявили, що люди під його впливом іноді не помічають отриманих травм.
У 1840-х (тисяча вісімсот сорокових) роках лікарі почали використовувати етер як седативний засіб при видаленні зубів і хірургічних втручаннях.
Оксид азоту(-один), або звеселяючий газ, набув поширення у наступні десятиліття, і досі використовується.
Хоча похідні етеру, такі як севофлуран, є більш популярними.
Інгаляційну анестезію зазвичай використовують у поєднанні з внутрішньовенним наркозом, який був розроблений в 1870-х (тисяча вісімсот сімдесятих) роках.
Як правило, внутрішньовенні агенти включають в себе седативні препарати, такі як пропофол, що викликають втрату свідомості, і опіоїди, такі як фентаніл, що зменшують біль.
Ці загальні анестетики працюють схожим чином, впливаючи на електричні сигнали в нервовій системі.
У нормі електричні сигнали в головному мозку є хаотичними, оскільки різні частини мозку взаємодіють одна з одною.
Така зв'язаність дозволяє вам бути бадьорими й усвідомлювати те, що відбувається.
Але після застосування анестезії ці сигнали затихають і стають більш організованими, а це свідчить про те, що різні частини мозку більше не спілкуються одна з одною.
Ми ще багато чого не знаємо про те, як саме це відбувається.
Деякі з поширених анестетиків зв'язуються з ГАМК-A-рецепторами в нейронах головного мозку.
Вони утримують канали відкритими, дозволяючи від'ємно зарядженим частинкам проникати в клітину.
Негативний заряд накопичується і діє як бар'єр, не дозволяючи нейрону передавати електричні сигнали.
У нервовій системі багато подібних каналів, що закриваються, і вони контролюють шляхи передачі сигналів для руху, пам'яті й свідомості.
Більшість анестетиків, ймовірно, діють більше, ніж на один тип каналів і вони діють не лише на нервову систему.
Багато анестетиків також впливають на серце, легені та інші життєво важливі органи.
Так само як і ранні анестетики, до яких належали відомі отрути на кшталт болиголова й аконіту, сучасні препарати можуть мати серйозні побічні ефекти.
Тому анестезіолог повинен змішувати ліки лише в правильній пропорції, щоб отримати усі ефекти від анестезії.
В той самий час він повинен уважно стежити за життєвими показниками пацієнта, і за потреби коректувати склад суміші ліків.
Анестезія — це досить складно, але вміле її використання дозволило розробити нові та досконаліші хірургічні методи.
Для хірургів стали стандартними й безпечними процедурами кесарів розтин, усунення закупорення судин, заміна пошкоджених печінки й нирок, а також багато інших операцій, що рятують життя.
І щороку розробляються нові методи анестезії, які дозволяють усе більшій кількості пацієнтів пережити травматичну операцію.