Чи може комп'ютер мислити як людина

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Що таке свідомість?
Чи може машина насправді думати?
Чи розум просто складається із нейронів головного мозку, чи є якась нематеріальна іскра в його основі?
Для багатьох у відповідях на ці важливі запитання криється майбутнє штучного інтелекту.
Але британський науковець Алан Тюрінг вирішив знехтувати цими питаннями на користь одного — набагато простішого:
чи може комп'ютер розмовляти, як людина?
Це запитання призвело до ідеї оцінки штучного інтелекту, що, як відомо, втілилося у відомому тесті Тюрінга.
У 1950 (тисяча дев'ятсот п'ятдесятому) в статті "Обчислювальна техніка та інтелект" Тюрінг запропонував наступну гру.
Суддя-людина переписується з учасниками (гравцями), яких він не бачить, та оцінює їхні відповіді.
Щоб пройти тест, комп'ютер повинен бути у змозі підмінити одного з учасників, не змінивши суттєво результатів.
Іншими словами, комп'ютер вважатиметься розумним, якщо його розмову неможливо буде легко відрізнити від людської.
Тюрінг передбачив, що до 2000 (двотисячного) року машини зі 100 мегабайтами оперативної пам'яті будуть здатні легко пройти його тест.
Та, він, можливо, трохи поквапився.
Хоча сьогоднішні комп'ютери мають набагато більше пам'яті, лише декільком з них це вдалось.
Та й ті, що впоралися, зосереджувались більше над пошуком хитромудрих способів обдурити суддів, аніж над використанням величезної обчислювальної потужності.
Хоча вона ніколи не піддавалася справжньому тесту, першою програмою із заявкою на успіх стала "ELIZA" ("Ілайза").
З досить коротким та простим скриптом вона спромоглась обдурити багатьох людей, імітуючи психолога, спонукаючи їх більше говорити самим, і потім ставлячи їм їхні ж перефразовані запитання.
Інший відомий ранній віртуальний співрозмовник "PARRY" ("Перрі") використав протилежний підхід.
Імітуючи параноїдального шизофреніка, він скеровував розмову відповідно до свого запрограмованого нав'язливого стану.
Їхній успіх в обдурюванні людей показав одну слабкість тесту.
Люди приписують інтелект ці́лому ряду речей, які насправді не є розумними.
Втім, щорічні змагання, на кшталт премії Лебнера, зробили тест більш формальним, оскільки судді знають заздалегідь, що деякі їхні співрозмовники є машинами.
І хоча якість програм підвищилася, чимало чатбот-програмістів використовували стратегії, подібні до Ілайзи та Перрі.
Переможниця 1997 (тисяча дев'ятсот дев'яносто сьомого) року Кетрін змогла вести на подив цілеспрямовану та інтелектуальну розмову, та здебільшого тоді, коли суддя хотів поговорити про Білла Клінтона.
А недавній переможець Євген Гутсман видавав себе за тринадцятирічного українського хлопчика з Одеси, тож судді інтерпретували його незв'язне мовлення та жахливу граматику як наслідок мовного та культурного бар'єрів.
Інші програми, такі як, наприклад, Cleverbot (Клевербот), застосували інший підхід: вони статистично проаналізували величезні бази даних реальних розмов, щоб визначити найкращі відповіді.
Деякі з них також зберігають у пам'яті попередні розмови, щоб з часом удосконалюватись.
Та хоча окремі відповіді Клевербота можуть звучати неймовірно людськими, відсутність цілісної особистості та нездатність справлятися із цілком новими темами — видають програму з головою.
Хто б у часи Тюрінга міг припустити, що сучасні комп'ютери зможуть пілотувати космічний корабель, здійснювати складні хірургічні втручання, розв'язувати величезні рівняння, але при цьому досі намагаються впоратися з елементарною розмовою.
Людська мова виявилася на подив складним феноменом, який не може бути охоплений навіть найбільшим словником.
Чатботи можуть бути збиті з пантелику простими паузами, на зразок "емммм...", чи запитаннями без правильної відповіді.
І проста розмовна фраза: "Я взяв сік із холодильника і дав йому, але забув перевірити дату" вимагає величезної кількості базових знань та інтуїції для обробки та аналізу.
Виявляється, імітація людської розмови потребує більшого, аніж простого збільшення пам'яті та обчислювальної потужності.
І в міру наближення до мети Тюрінга, нам, можливо, зрештою, доведеться мати справу з усіма цими серйозними запитаннями про свідомість.