Скільки було масових вимирань

Вимирання — це часткове або цілковите зникнення окремих видів, груп рослин і тварин або цілих флор і фаун з певної території чи акваторії.

У 1970-х вчений Джек Сепкоскі приступив до найамбітнішого полювання на скам'янілості за всі часи.
Але замість того, щоб копатися в бруді, він почав копатися в стосах наукових досліджень.
І нашкріб досить багато записів щодо усіх відомих науці мешканців океану.
Це була кропітка робота, але дані, які вона принесла дозволили створить майбуть найвідомішу діаграму палеонтології.
Узагальнення даних про морське життя протягом довгого часу показало п'ять глобальних катастрофічних періодів різкого зменшення біорізноманіття в минулому Землі.
Ці катастрофи, відомі як "Велика п'ятірка" масових вимирань, вважаються найбільшими вимиранням в історії Землі, як в океанах, так і на суші.
Вони включають події, що відбувалися 66 мільйонів років тому, коли величезний метеорит спричинив зникнення непташиних динозаврів.
А також іще більш апокаліптичне вимирання в кінці пермського періоду, яке стерло з лиця Землі більш ніж 90% видів.
Але вимирання Великої п'ятірки не біли єдиними масовими вимираннями.
Вони, можливо, навіть й не найбільші.
Візьміть період кисневої катастрофи 2,4 мільярда років тому.
Свідчення з древніх порід вказують на те, що рівень атмосферного кисню різко зріс приблизно у цей час, отруюючи анаеробні мікроорганізми, які домінували на Землі понад мільярд років.
І все ж ми не можемо порівняти це зникнення з великою п'ятіркою, оскільки його жертви були мікроскопічними, і в скам'янілостях майже не лишилося їхніх слідів.
Фактично, скам'янілості охоплюють лише невелику частину життя, яке коли-небудь існувало на нашій планеті.
Але вони також фіксують різні відрізки часу від одного періоду до іншого.
Загалом запис стає все менш і менш повним у міру повернення в часі, але ця тенденція ускладнюється іншими факторами.
З одного боку у нас є набагато скам'янілостей з болотистих місць і періодів минулого, не обов'язково тому, що ці періоди більш різноманітними, а тому що спокійні каламутні умови були ідеальними для збереження решток.
У нас також є набагато більше порід від одних періодів часу, ніж від інших.
І, в цілому, чим більше порід у нас є, тим більше скам'янілостей ми знаходимо.
І тим різноманітнішим, як видається, було життя.
Іншими словами, скам'янілості суперечливі.
Тому ми не можемо просто підрахувати кількість видів і прийняти такі результати за щиру правду, як ідеограму Великої п'ятірки.
Але палеонтологи використовували деякі статистичні інструменти для коригування цих невідповідностей.
І остання крива різноманітності виглядає так, ніби було вісім великих масових вимирань, а не п'ять.
Але ви також можете нарахувати й одинадцять.
Або просто скоротити список до трьох наймасовіших.
Якщо коротко, є різні інтерпретації.
Але, без сумніву, окремі масові вимирання змінили еволюційне дерево життя набагато більш радикально, аніж інші.
Наприклад, перше з п'ятірки відрізало більш ніж 80% видів на Землі.
Але воно залишило усі великі гілки дерева незайманими, так що життя продовжилося більш-менш так, як і до цього.
Інші ж масові вимирання, навіть менші, як от крейдове вимирання 66 мільйонів років тому, обрізали еволюційне дерево набагато менш рівномірно, знищивши одні процвітаючи гілки, та відгодувавши інші до світового панування.