У дослідженні, опублікованому в журналі Science, йдеться про те, що морські птахи - звичайні буревісники (Manx shearwaters) - під час тривалих перельотів через Атлантичний океан, мабуть, трохи втрачають орієнтацію. На думку авторів роботи, це відбувається через те, що внутрішній біологічний годинник птахів перестає збігатися зі станом сонця на небі.
Звичайні буревісники широко поширені на Британських островах птиці. Зовні вони трохи нагадують чайок, але, як зазначає Патрік Левін, еколог з поведінки в Оксфордському університеті, "насправді вони набагато ближче до альбатросів".
Буревісники створюють пари на все життя, і в період розмноження самка відкладає лише одне яйце.
Потім партнери по черзі висиджують його: "Один з них невідлучно знаходиться на гнізді, поки інший вирушає в море", - пояснює Левін.
У пошуках риби та кальмарів птиці можуть проводити в Північній Атлантиці до двох тижнів, найчастіше віддаляючись від своїх гнізд на сотні миль.
Наситившись, птахи "стрімко повертаються до колонії", — каже Левін. Нерідко цей довгий шлях вони долають всього за день або близько того.
У зв'язку з цим постало цікаве питання: чи відчувають звичайні буревісники "джетлаг" (або, якщо висловитися точніше, "флаплаг" — зрушення біологічних ритмів через активне переміщення)?
Щоб з'ясувати, чи відчувають ці птахи наслідки перетину часових поясів — подібно до того, як це відбувається у людей, — Левін скористався унікальним масивом даних: протягом 20 років його колеги позначали птахів GPS-трекерами, збираючи інформацію про їхні польоти до Атлантики та назад.
Дослідник припустив, що сліди "джетлага" можна буде виявити у траєкторіях їхнього польоту. Річ у тім, що для навігації прості буревісники, як вважається, застосовують сонце.
"Щоб використовувати сонце як компас, потрібно знати, яка зараз година", — пояснює Левін.
Вранці сонце знаходиться на сході, опівдні трохи південніше (якщо ви в Північній півкулі), а ввечері — на заході. Якщо у птиці невірне уявлення про час доби, вона полетить у неправильному напрямку.
Саме це і виявили Левін та його колеги. Повертаючись до своїх партнерів та кладок яєць, птахи лише трохи відхилялися від курсу. Відхилення було зовсім невеликим: максимальна зафіксована похибка становила сім градусів, що на 600-мильному маршруті призвело до відхилення від шляху приблизно на три милі. "Це зовсім невелике відхилення", - зазначив дослідник.
"Ця робота просто чудова", - говорить Еліс Бойл, біолог з Центру вивчення міграцій тварин (Centre for Animals on the Move) при Університеті Західного Онтаріо (Канада), яка не брала участі в цьому дослідженні.
За словами Бойл, практично всім живим істотам на планеті — від коралів до бурундуків — доводиться орієнтуватися у навколишньому середовищі, проте дослідження, які демонструють процес ухвалення навігаційних рішень у реальних умовах, трапляються вкрай рідко. Саме тому подібні роботи з використанням GPS-технологій становлять таку велику цінність.
"Ми спостерігаємо за дикими птахами, які долають величезні відстані, дістаючись найвіддаленіших куточків планети, і завдяки цьому дізнаємося дуже багато нового про те, як їм це вдається", — додала вона.
