Згідно з офіційними даними, прогрес у досягненні цієї мети на суші зупинився. Однак нове дослідження, проведене під керівництвом Інституту охорони природи та екології імені Даррелла (Кентський університет, Великобританія), показує, що під охороною заради збереження біорізноманіття може вже перебувати 27% суші — якщо враховувати й ті території, які не визнані на міжнародному рівні, але при цьому підтримують дику природу. У роботі, опублікованій у журналі Nature, зазначається, що треба ще багато зробити, оскільки багато природних середовищ залишаються без належної уваги.
Майже всі країни погодилися забезпечити охорону 30% суші та акваторій до 2030 року в рамках міжнародних зусиль, спрямованих на те, щоб зупинити кризу біорізноманіття та повернути її назад. Проте, згідно з останніми офіційними даними, під охороною знаходиться лише 18,5% суші, через що поставлена мета здається важкою. Міжнародна група експертів з охорони природи зіставила загальносвітові показники з національними даними про природоохоронні зони — в результаті загальна частка територій, що охороняються, склала 26,8%.
"До наміченого терміну залишилося чотири роки, і досягнення 30-відсоткового показника для суші видається малоймовірним. Наш аналіз показує, що насправді набагато більша частина суші входить у ту чи іншу категорію територій, що охороняються, ніж заведено вважати сьогодні", — каже провідний автор дослідження Хелен О'Ніл, науковий співробітник Інституту зоології в Лондоні.
Результати дослідження свідчать про те, що ми ближче до досягнення цільових показників щодо охоплення територій, що охороняються, ніж коли-небудь раніше. Проте у глобальній мережі таких зон залишаються серйозні прогалини. Багато типів довкілля — наприклад, луки та чагарники, де живуть унікально пристосовані види тварин, — захищені недостатньо, і для їх збереження потрібні додаткові заходи.
Щобільше, щоб природоохоронні ініціативи були ефективними, необхідно забезпечити належне керування цими територіями. Співавтор дослідження Хезер Бінгем, яка очолює ініціативу «Protected Planet» («Охоронювана планета») у Всесвітньому центрі моніторингу охорони природи Програми ООН з навколишнього середовища (Кембридж), наголошує: "Самого лише збереження 30% суші та акваторій недостатньо. Мета також передбачає, що на цих територіях має здійснюватися ефективне управління, що сприяє покращенню стану біорізноманіття, причому вони повинні розташовуватися там, де принесуть найбільшу користь для природи." Це означає, що такі території мають бути взаємопов'язані, охоплювати різноманітні екосистеми, а управління ними має бути справедливим щодо місцевого населення.
"Необхідно докласти набагато більше зусиль для офіційного визнання вже наявних природоохоронних зон, які поки що фігурують лише в національних базах даних", — зазначає Боб Сміт, директор Інституту охорони природи та екології імені Даррелла при Кентському університеті (входить до групи університетів Лондона та Південно-Східної Англії, Кентербері). "Крім того, нам слід приділити набагато більше уваги підвищенню ефективності всіх природоохоронних територій: просте розширення площі земель, що знаходяться під охороною, не дасть значних результатів, якщо управління цими ділянками не буде ефективним і справедливим."
