На думку групи вчених, доступність часу може впливати на розвиток деменції, мабуть, такою ж мірою, як дієта та фізичні вправи. Група стверджує, що її дослідження має призвести до зміни парадигми у діагностиці та лікуванні цього захворювання.
Щоб дійти такого висновку, дослідники вивчили інформацію про деменцію, отриману в галузі епідеміології та неврології, а також дані досліджень про використання часу. Вони виявили, що ті, хто відчуває брак часу на догляд за собою – стан, відомий як «дефіцит часу», – схильні до розвитку деменції частіше, ніж ті, у кого достатньо часу для догляду за собою.
"Наші дані свідчать про те, що для основних функцій мозку, таких як сон, приймання їжі, фізична активність та соціальна взаємодія, потрібно не менше 10 годин на день", - говорить співавтор дослідження Симон Реппермунд. «Для багатьох, особливо для тих, хто перебуває у несприятливій ситуації або займається доглядом за близькими, це просто недосяжно за нинішніх умов. Тому розв'язання проблеми дефіциту часу є вкрай важливим, якщо ми серйозно налаштовані на профілактику деменції».
У дослідженні, опублікованому в журналі The Lancet Healthy Longevity, група дослідників повідомляє, що усунення факторів ризику деменції може знизити ризик розвитку цього захворювання на 45%. Ці фактори ризику були вперше виявлені Комісією журналу Lancet у 2024 році й включають недостатню освіту в ранньому віці, гіпертонію, діабет, високий рівень холестерину, фізичну неактивність, соціальну взаємодію та вісім інших факторів. За словами комісії, основним чинником, який об'єднує багато з них, є час.
Наприклад, щоб уникнути розвитку високого рівня холестерину та діабету, людям потрібен час на покупки та приготування здорової їжі. Щоб уникнути фізичної неактивності, їм потрібен час для занять спортом. А для достатньої соціальної взаємодії їм потрібен час для зустрічей із сім'єю та друзями.
Дослідники стверджують, що їх висновки тепер необхідно включити до методів, які застосовуються системою охорони здоров'я для вивчення та лікування деменції. Вони стверджують, що недостатньо просто сказати людям про здорове харчування та фізичні вправи для запобігання деменції, якщо у них просто немає часу ні на те, ні на інше.
«Зосередившись переважно на зміні поведінки та особистому виборі, ці втручання ризикують випустити з уваги реальні умови життя, які обмежують можливості людей займатися діяльністю, що сприяє зміцненню здоров'я, тим самим виключаючи групи населення, для яких ці обмеження суттєві», — пишуть дослідники. «Ці обмеження можуть включати соціально-економічну неблагополучність, обов'язки по догляду за близькими, нестабільні житлові умови або умови праці, а також неграмотність у питаннях здоров'я».
Цифрове навантаження також було визначено як фактор, що сприяє дефіциту часу.
В цей час група закликає до реформ на робочих місцях та в політиці охорони здоров'я в цілому, спрямованих на підтримку того, що вони називають «часовою справедливістю» — способу вимірювання та перерозподілу часу для досягнення більшої рівності. Такі зусилля, на їхню думку, могли б містити інвестиції в громадський транспорт, які могли б скоротити час у дорозі; більш гнучкий графік роботи; політику права на відпочинок; та доступний догляд за дітьми.
"Політика та дослідження в галузі здоров'я мозку значною мірою зосереджені на зміні індивідуальної поведінки", - підсумовує співавтор Перміндер Сачдєв. «Але якщо людям не надати часові ресурси для виконання цих рекомендацій, ми ризикуємо залишити позаду тих, хто їх найбільше потребує. Як уряди борються з нерівністю доходів, нам необхідно боротися з часовою нерівністю».
Джерела: University of New South Wales
