Миші негайно кидаються в укриття, коли бачать тінь птаха, що наближається, так само як люди підстрибують, коли бачать павука. Але ці інстинктивні реакції, які контролюються стволом мозку, можуть бути пригнічені, якщо тварини дізнаються, що лячний стимул нешкідливий.
У статті, що опублікована в журналі Science, нейробіологи розкривають точні сфери мозку, які пригнічують реакцію страху у мишей — відкриття, яке може допомогти вченим розробити стратегії лікування посттравматичного стресового розладу та тривожності у людей.
Дослідження показало, що дві частини мозку працюють разом, щоб навчитися пригнічувати страх. Але, що дивно, лише одна з цих областей бере участь у подальшому відтворенні вивченої поведінки. "Це перший доказ цього механізму", - говорить нейробіолог Паскаль Каррів з Університету Нового Південного Уельсу в Сіднеї, Австралія.
У дослідженні темний круг, що розширюється, використовувався для імітації пікірувального птаха і змушував наївних мишей бігти в укриття. Щоб навчити мишей того, що цей стимул, що насувається, не небезпечний, був доданий бар'єр, що не дозволяє тваринам ховатися.
"Мені подобається їхня поведінкова модель", - говорить Крістіна Перрі, поведінковий нейробіолог з Університету Маккуорі в Сіднеї. "Це дуже просто", - додає вона. Миші «не з'їдаються, тому вони дізнаються, що цей фальшивий хижак насправді не становить загрози».
У міру того, як миші вчилися бути сміливішими, дослідники вмикали або вимикали певні типи нейронів за допомогою оптогенетики — методики, що добре зарекомендувала себе, яка дозволяє контролювати нейрони за допомогою світла.
Коли дослідники відключили частини кори головного мозку, які аналізують зорові стимули (що називаються постеролатеральними вищими зоровими областями), миші не навчилися придушувати страх і продовжували намагатися втекти від фальшивого птаха, що дозволяє припустити, що ця область мозку необхідна для навчання придушення цієї реакції страху.
«Несподіваний» результат
Однак миші, вже навчені долати свій страх, все одно могли демонструвати нову, сміливу поведінку, коли постеролатеральні вищі зорові області було відключено. Це тому, що пам'ять зберігалася в області біля центру мозку, званого вентролатеральним колінчастим ядром, «області мозку, яка може придушувати інші; це досить сильна контрольна область», каже співавтор Соня Хофер, системний нейробіолог з Університетського коледжу Лондона (UCL).
