Дослідження, проведене в Тайвані, показало, що 30 хвилин аеробних вправ викликають ефекти покращення пізнавальних здібностей у людей із СДУГ. Ці вправи посилюють коротке внутрішньокіркове гальмування у людей із СДУГ, одночасно знижуючи його у здорових учасників. Стаття була опублікована в Psychiatry Research.
Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) — це неврологічно-поведінковий розлад розвитку, що характеризується стійкими моделями неуважності, гіперактивності та імпульсивності, які заважають повсякденній діяльності. Людям із СДУГ часто важко зосередитися на завданнях, дотримуватися інструкцій чи організовувати свої дії. Гіперактивність проявляється у вигляді надмірного руху чи нездатності залишатися нерухомим, тоді як імпульсивність може призводити до поспішних рішень чи переривань під час розмов.
СДУГ зазвичай діагностується у дитинстві, найчастіше на початку школи. Діти з СДУГ часто вступають у конфлікт зі шкільними правилами через свої симптоми. Ці симптоми можуть зберігатися й у дорослому віці та часто супроводжуються когнітивними порушеннями. СДУГ є найпоширенішим розладом розвитку нервової системи.
Автор дослідження Сяо-І Куо та його колеги прагнули вивчити фізіологічні ефекти інтенсивних аеробних вправ на когнітивні здібності, включаючи інгібіторний контроль та моторне навчання, у людей із СДУГ. Вони припустили, що ці вправи посилять патологічно знижене коротке внутрішньокіркове гальмування у людей із СДУГ, одночасно знижуючи його у здорових людей. Вони також очікували, що аеробні вправи посилять внутрішньокіркове сприяння у здорових учасників.
Внутрішньокіркове сприяння означає посилення кіркової збудливості в моторній ділянці кори головного мозку, опосередкованого збуджувальними інтернейронами, які підвищують чутливість нейронів до вхідних стимулів. З іншого боку, коротке внутрішньокіркове гальмування – це процес, який тимчасово пригнічує активність моторної кори через гальмівні інтернейрони, допомагаючи регулювати та налаштовувати моторний вихід. Аеробні вправи – це фізичні вправи, які збільшують частоту серцевих скорочень та дихання протягом тривалого періоду, такі як ходьба, біг, їзда на велосипеді, плавання чи танці.
У дослідженні взяли участь 26 дорослих із СДУГ та 26 здорових людей. У кожній групі було 16 чоловіків та 10 жінок, середній вік становив 23–24 роки. Учасників із СДУГ було набрано через амбулаторну клініку відділення психіатрії у госпіталі Національного університету Тайваню, а здорових учасників було набрано через онлайн-оголошення.
Було дві умови дослідження: експериментальне та контрольне. В експериментальному стані учасники виконували 30 хвилин аеробних вправ на стаціонарному велотренажері. Вони починали з 5-хвилинної розминки, потім слідували 20 хвилин вправ з цільовою частотою серцевих скорочень і закінчувалися 5-хвилинним відновленням. У контрольному стані учасники сиділи на велотренажері протягом 30 хвилин, переглядаючи відео про природу.
Кожен сеанс повторювався двічі. В одному наборі сеансів дослідники просили учасників виконати набір когнітивних завдань до і після втручання. Ці когнітивні завдання оцінювали інгібіторний контроль (з використанням завдання зі стоп-сигналом) та моторне навчання (з використанням завдання на час послідовної реакції). Другий набір завдань оцінював внутрішньокіркове сприяння та коротке внутрішньокіркове гальмування моторної кори. Для вимірювання цього дослідники використовували транскраніальну магнітну стимуляцію, щоб викликати викликані рухові потенціали у певних м'язах, а електроміографію використовували для реєстрації м'язової результівної активації.
Результати показали, що у людей із СДУГ спостерігалося посилення короткого внутрішньокіркового гальмування після аеробних вправ, тоді як у здорових людей спостерігалося зниження короткого внутрішньокіркового гальмування. Крім того, група з СДУГ показала покращення інгібіторного контролю та рухового навчання після вправ. Зміни короткого внутрішньокіркового гальмування пов'язані з поліпшенням рухового навчання в учасників із СДУГ.
«Аеробні вправи мали частково антагоністичні ефекти у здорових людей та пацієнтів із СДУГ. Крім того, спричинені аеробними вправами ефекти посилення когнітивних функцій при СДУГ залежать від певних змін фізіології мозку, які відрізняються від таких у здорових людей», - підсумували автори дослідження.
Дослідження робить внесок у наукове розуміння нейронних ефектів аеробних вправ у дорослих з СДУГ. Однак дослідження проводилося на відносно невеликій групі молодих людей. Дослідження з більшими вибірками та іншими демографічними групами можуть дати інші результати.
