Чому багато метеоритів прилітають з одного і того ж місця

Метеорит – тверде тіло позаземного походження, що впало на поверхню Землі або іншого космічного тіла з космосу.

Привіт, це Емілі з МінітЕрс.
Упродовж мільярдів років мільйони кам'янистих тіл з пояса астероїдів, що між Марсом і Юпітером, спрямовували на Землю великі й малі уламки космічного сміття.
Після аналізу великої кількості цих метеоритів ми виявили дещо дуже дивне: більше третини з них мають однакові хімічні ознаки.
А це свідчить про те, що вони є фрагментами одного і того ж астероїда.
Завдяки спеціальним телескопам, які дозволяють вивчати мінеральний склад астероїдів, ми, як вважається, ідентифікували винуватця.
І це - астероїд Геба.
Геба - досить великий в порівнянні з іншими астероїдами пояса, але його маса - це всього лиш пів відсотка загальної маси всіх об'єктів пояса.
Геба брав участь у багатьох зіткненнях, включно з дуже потужним, в результаті його від нього відколовся величезний фрагмент, який отримав назву Джеба.
Багато інших астероїдів також врізалися один в одного, натомість Геба своїм унікальним статусом зобов'язаний розташуванню на межі одного з незаповнених проміжків в поясі астероїдів.
Обертаючись навколо Сонця з того чи іншого боку проміжку, астероїди пролітають поблизу Юпітера, який притягує їх.
Але це притягання досягає максимуму в різних місцях орбіти, тож його можна усереднити з часом.
І будь-який астероїд, потрапивши в порожній проміжок, обертатиметься утричі частіше ніж Юпітер, а отже відстань між цим астероїдом та Юпітером буде мінімальною в одних і тих самих місцях орбіти.
Знову і знову і знову протягом багатьох обертів.
Такий орбітальний резонанс впливає на форму орбіти астероїда, дестабілізуючи її так, що вона в підсумку потенційно може перетнути орбіту Землі.
Геба спрямовує до Юпітера більше космічних каменів ніж будь-який інший астероїд.
А вже Юпітер своєю чергою посилає їх до внутрішніх планет.
На щастя, більшість астероїдних каменів не влучає у Землю.
Як той камінь, який міг би бути в 100000 разів більш руйнівним, ніж бомба скинута на Хіросіму, що пролетів повз на у 2012 році всього у 20 разів далі ніж Місяць.
Але нам не так пощастило у 1976 році, коли каменюка розміром з автомобіль впала у полі на півночі Китаю.
Або у 1868 році коли 10 тонн невеликих метеоритів випало у північно-східній Польщі.
Вчені досліджують способи, якими можна відхилити від небезпечного курсу великий об'єкт.
Але наш план із запобігання знищенню життя на Землі не зможе бути втілений ще принаймні десятиліття, тож ми маємо ще трохи часу, перш ніж через мегаметеорит ми повторимо долю не пташиних динозаврів.
І від усвідомлення цього трохи моторошно.