Чи можуть лісові пожежі бути корисними
Не так давно наші предки кременем і кресалом висікали іскру, коли відчували гостру потребу у вогні.
Антропологи припускають, що ранні гомініди покладалися на блискавки, які викликали лісові пожежі, з яких можна було отримати вугілля і палаючі гілки.
Вогонь дав їм можливість готувати їжу й очищати поверхню землі, а також став важливим елементом у багатьох ритуалах і традиціях.
Тож, замість того, щоб розглядати лісові пожежі як щось безумовне погане, давні люди, ймовірно, навчилися цінувати їх.
Однак, не лише люди отримували користь з цього природного явища.
Хоча пожежі й знищують дерева, вони, як не парадоксально це б не звучало, також і допомагають лісам.
Насправді деяким лісовим видам, як от хвойним, лісова пожежа просто необхідна для виживання.
Але як вогонь може створити життя, водночас знищуючи його?
Відповідь полягає в тому, яким чином деякі ліси ростуть.
У багатих хвойними деревами лісах західної частини Північної Америки скручені сосни постійно шукають сонячне світло.
Їхнє насіння краще проростає на відкритих сонцю ділянках.
Тож кожен з молодих погонів намагається отримати якнайбільше світла, зростаючи пряміше і швидше ніж сусіди.
З часом, покоління струнких і високих сосен утворюють схожий на купол природний покрив, який затіняє ліс унизу.
І в міру того, як соснові шишки дозрівають, щоб вивільнити насіння, майбутнє сосни скрученої залишається під загрозою.
Крихітна частина цих насінин проростає у тіні, створеній їхніми велетенськими батьками.
Ці дерева пристосувалися до такої проблеми, вирощуючи два типи шишок.
Існують звичайні щорічні шишки, які викидають насіння самочинно, і так звані пізні шишки, яким потрібен природний тригер для вивільнення насіння.
Пізні шишки виростають у величезних кількостях і нагадують водонепроникні капсули запечатані смолою.
Багато з них можуть висіти на дереві неушкодженими протягом десятиліть.
Ті ж, що падають на землю, лишаються життєздатними упродовж кількох років.
При досить високій температурі ці шишки розкриваються.
Погляньмо, як це відбувається.
Коли пожежа спалахує у хвойному лісі, вогонь, зазвичай, поширюється таким чином: полум’я вирує в густому підлиску, що містить, наприклад, дугласову ялицю, толерантне до тіні дерево, яке може рости під покровом скручених сосен.
Вогонь використовує ці маленькі дерева як драбину, щоб досягти високо розташованих соснових крон.
В результаті починається потужна верхова пожежа з температурою понад 1300 градусів за Цельсієм.
Це набагато більше, ніж 46-60 градусів, температура, при якій пізні шишки розкриваються.
В такій спеці шишки вивільняють мільйони насінин, які розносяться гарячим повітрям, щоб згодом дати початок новим лісам.
Після пожежі насичений вуглецем ґрунт і залита сонцем відкрита місцевість сприяють швидкому проростанню і розвитку нових молодих дерев.
Смерть старого лісу дає життя новому.
Пожежі також важливі й для екосистем в цілому.
Без лісових пожеж, що омолоджують дерева, зникли б ключові ліси, як і багато істот, що від них залежать.
І якщо залежний від пожеж ліс надто довго не горить, це підвищує ризик катастрофічної пожежі, здатної повністю знищити ліс, не кажучи вже про будинки й людські життя.
Тож, лісники іноді навмисно здійснюють контрольовані підпали, щоб зменшити кількість палива, запобігаючи таким чином масштабним пожежам.
Пожежі можуть бути страхітливими й руйнівними силами природи, однак вони також життєва необхідні для існування здорових лісових екосистем.
Змирившись із цим, ми можемо захистити себе від більш руйнівних наслідків, дозволяючи лісам намов легендарному Феніксу відродитися з власного попелу.
