Як окуляри допомагають нам бачити
Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.
Майже 2000 років тому римський філософ Сенека дивився на свою книгу крізь склянку води.
Раптом текст змінився.
Слова стали на диво чіткими.
Та лише через 1000 років цю закономірність використали, щоб винайти перші окуляри.
Сьогодні окуляри допомагають мільйонам людей, які погано бачать через нескориговані відхилення у рефракції.
Ключ до розуміння, що ж це означає, ховається у терміні "рефракція": здатність прозорого середовища, як, наприклад, скло, вода, або око, змінювати напрямок світла, яке через нього проходить.
Око має два основні рефракційні елементи: рогівку і кришталик.
В найкращому випадку ці елементи працюють разом, заломлюючи світло так, щоб його фокус розташовувався чітко на сітківці — шарі світлочутливої тканини в задній частині ока, що пов'язана з мозком і дає нам можливість бачити.
Та у багатьох людей виникають проблеми із рефракцією — або в дитинстві, коли очі ще ростуть, або ж пізніше, коли вони старіють.
Через погану роботу рогівки й кришталика заломлене світло фокусується перед або за сітківкою, що робить зображення розмитим.
Люди, які мають таку проблему, все одно бачать колір, рух і світло, однак деталі речей, на які вони дивляться, стають розмитими.
Люди страждають від неправильної рефракції по-різному, оскільки відрізняються їхні очі.
Деякі занадто заломлюють світло, а інші недостатньо це роблять.
Якщо точка фокусу розташована перед сітківкою, це називають міопією, чи короткозорістю.
Тоді очі бачать близькі об'єкти чітко, але віддалені — невиразно.
А якщо точка фокусу лежить за сітківкою, люди страждають від гіперопії, або ж далекозорості.
Для них близькі об'єкти — розмиті, проте далекі — ідеально чіткі.
Окрім цього, у деяких людей рогівка має несферичну форму, що зумовлює астигматизм — форму несфокусованого зору, який робить усі об'єкти нечіткими — як близькі, так і далекі.
З віком нашим очам стає складніше.
Доки ми молоді кришталик ока гнучкий і може змінювати форму, щоб робити зображення чіткішими.
Це називають акомодацією.
Так об'єкти залишаються виразними, коли ми переводимо погляд з далекої відстані на близьку.
Однак з віком кришталик перестає бути гнучким і не може змінювати форму, коли ми хочемо глянути на ближчі об'єкти.
Це називають пресбіопією — вона розвивається у дорослих приблизно із сорокарічного віку.
Міопія, гіперопія, астигматизм і пресбіопія.
Усі вони пов'язані із відхиленнями у рефракції.
Сьогодні ми можемо це все виправити за допомогою окулярів чи контактних лінз, які змінюють фокус світла так, що воно потрапляє прямо на сітківку.
Можна навіть скорегувати зір через хірургічне втручання, застосовуючи лазер, який змінює форму кришталика і покращує його рефракційні властивості.
Проте окуляри й надалі є найпопулярнішими.
За допомогою правильно підібраних лінз, які направляють світло саме на потрібну точку на сітківці, можна відновити гострий зір пацієнта.
Людство пройшло довгий шлях від спостереження Сенеки й винайдення примітивних окулярів.
У 1727 британський оптик, на ім'я Едвард Скарлетт розробив сучасний стиль окулярів, які тримаються за допомогою дужок, загнутих за вухами.
Сьогодні окуляри виготовляють, беручи за основу той дизайн, проте вони також набагато точніші та більш індивідуальні.
Кожну пару підбирають окремо, щоб розкрити унікальну силу зору.
Тож, якщо ви одні з 500 мільйонів людей, які погано бачать на близькій, далекій чи будь-якій відстані, ваша пара окулярів чекає, щоб відкрити цілий світ, захований у вас на долоні.
Перекладач: Daria Stetska Утверджено: Khrystyna Romashko