Міфи про ОКР (обсесивно-компульсивний розлад)

Обсесивно-компульсивний розлад або невроз нав'язливих станів — психічний розлад, різновид неврозу, для якого характерні повторювані нав'язливі думки, які нерідко перетікають у ритуальні дії, що здійснюються, щоб зняти внутрішнє напруження, зменшити відчуття тривоги і запобігти лячним подіям.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Є поширене хибне уявлення, що якщо ви любите педантично розкладати ваші речі, тримати руки в чистоті, або планувати свої вихідні до останньої дрібниці, у вас може бути ОКР.
Насправді ОКР — обсесивно-компульсивний розлад, це серйозний психічний розлад, який часто є незрозумілим, як для суспільства, так і для психіатрів.
Отже, давайте почнемо з розвінчання деяких міфів.
Міф перший: повторювані чи ритуальні дії є синонімами ОКР.
З назви можна зрозуміти, що обсесивно-компульсивний розлад має два аспекти: нав'язливі думки, образи, або імпульси, відомі як нав'язливі ідеї, та нав'язливі дії, до яких люди вдаються, щоб полегшити занепокоєння, викликане нав'язливими ідеями.
Види дій, які люди часто пов'язують з ОКР, такі як надмірне миття рук, або неодноразова перевірка речей, можуть бути прикладом обсесивних або компульсивних тенденцій, які багато хто з нас демонструє час від часу.
Але власне розлад зустрічається рідше і може бути дуже виснажливим.
Люди з розладом майже не можуть контролювати свої нав'язливі думки та компульсивну поведінку, це, як правило, забирає багато часу, заважає роботі, навчанню чи суспільному життю, в результаті чого призводить до серйозного стресу.
Цей набір критеріїв і відокремлює людей з ОКР від тих, хто може просто бути трохи більш педантичним або схильним до гігієни, ніж інші.
Міф другий: основний симптом ОКР — це надмірне миття рук.
Хоча миття рук є найбільш поширеним критерієм ОКР у популярній культурі, нав'язливі ідеї та стани можуть приймати різні форми.
Нав'язливі ідеї можуть проявлятися як побоювання бруду чи хвороби, страх нашкодити іншим, або надмірна увага до чисел, візерунків, моралі, або сексуальної орієнтації.
А нав'язливі стани можуть різнитись від надмірного прибирання або перевірок, до "правильного" розташування об'єктів, чи ходьбі за встановленими схемами.
Міф третій: люди з ОКР не розуміють, що вони діють ірраціонально.
Багато людей з ОКР насправді дуже добре розуміють взаємозв'язок між нав'язливими ідеями та діями.
Але те, що вони не в змозі уникнути цих думок та дій незважаючи на усвідомлення їхньої ірраціональності,
є частиною причини, чому ОКР викликає стільки стресу.
Люди з ОКР почуваються божевільними через занепокоєння щодо своїх ірраціональних думок, їм важко контролювати свої реакції.
То що ж саме викликає ОКР?
На жаль, відповідь у тому, що ми насправді не знаємо.
Тим не менш, у нас є деякі важливі підказки.
ОКР вважається нейробіологічним розладом.
Іншими словами, дослідження показують, що мозок людей з ОКР насправді налаштований поводитись певним чином.
Дослідження охоплюють три області мозку, які задіяні у соціальній поведінці та складному когнітивному плануванні,
довільних діях, і емоційних та мотиваційних реакціях.
Інша частина головоломки в тому, що ОКР пов'язують з низьким рівнем серотоніну, нейромедіатором, що забезпечує комунікацію між структурами мозку та допомагає регулювати важливі процеси: настрій, агресію, самоконтроль, сон, апетит, температуру тіла та біль.
Але чи серотонін та активність в цих областях мозку є джерелом ОКР або симптомом невідомої основної причини розладу?
Ми не будемо знати доти, поки у нас не буде набагато кращого розуміння мозку.
Доброю новиною є те, що існують ефективні методи лікування ОКР, в тому числі ліки, які збільшують рівень серотоніну в мозку,
обмежуючи його реабсорбцію клітинами головного мозку, терапія, яка поступово зменшує чутливість пацієнтів до їхніх страхів,
а в деяких випадках, електросудомна терапія або хірургія, якщо ОКР не піддається іншим формам лікування.
Знати, що ваш власний мозок вам бреше і не мати змоги протистояти цьому, може бути нестерпно.
Але зі знанням і розумінням приходить сила шукати допомогу, поки майбутні дослідження мозку нарешті не забезпечать відповіді, які ми шукаємо.