Чому риби мають «риб’ячу» форму

Ри́би (Pisces) — парафілетична група водних хребетних тварин, зазвичай холоднокровних із вкритим лусками тілом та зябрами, наявними протягом всього життя.

У тропічних морях летюча риба вискакує з води, пролітає до 200 метрів, використовуючи схожі на крила плавники, перед тим, як знову пірнути у воду.
В Індійському океані вітрильник під час полювання досягає швидкості 110 км за годину.
Це в 11 раз швидше, ніж олімпійський чемпіон з плавання Майкл Фелпс.
Він може використовувати свій шпичастий спинний плавник як гальма, різко повністю зупинившись на плаву.
Ця фізична майстерність можлива завдяки формі риби, яка у більшості видів гладенька, продовгувата, з плавниками та хвостом.
Ці риси є спільними для тисяч видів риб, кожен з яких має власні варіації, аби вижити в унікальному середовищі.
Що ж робить ці риси спільними для риб та що воно розкриває про понад 33 000 видів риб, які населяють земні річки, озера та моря?
Риб можна розділити на дві великі групи, відповідно до того, як вони рухаються.
Перша - це рух за допомогою тіла та хвостового плавника, і більшість видів риб, приблизно 85%, підпадають під цю групу.
Тут тіло та хвіст є рушійними силами, де плавники грають стабілізуючу та направляючу роль.
Ця конфігурація підходить рибам, що живуть у відкритих водоймах та потребують швидкості, сили та контролю для неперервного ефективного плавання.
Вугри знаходяться на одному кінці цієї групи.
Вони відомі як вугроподібні плавці, все їхнє тіло коливається, аби створити хвилеподібні рухи.
В порівнянні з вугреподібними видами, лосось чи тріска, відомі як субкарангіподібні, використовують 2/3 маси свого тіла, аби рухатись, тоді як карангіподібні плавці, як скумбрія, використовують лише третину.
Типово, що чим менше маси свого тіла риба використовує для руху, тим раціональнішою є форма.
По іншу сторону від вугрів є скелезубоподібні риби, як кузовок, та тунцеподібні плавці, як тунець.
У цих риб виконують роботу хвости або хвостові плавники.
Хвіст тунця приєднаний сухожиллям, аби збільшити м'язи в тілі.
Він підсилює тіло, як двигун, сильно катапультуючи рибу вперед, наче кулю, до швидкості 69 кілометрів на годину.
Друга найбільша група риб покладається на рух середнього та парних плавників, тобто вони рухаються у воді переважно за допомогою плавників.
Плавники дозволяють рухатись плавно на малій швидкості, тому такий спосіб пересування домінує в риб, які мають рухатись у складних середовищах.
Риби, які проживають на дні, як скати, підпадають під цю групу; використовуючи великі грудні плавники, вони можуть плавно піднятись з дна.
Це дозволяє їм комфортно жити в неглибоких морях, без страху бути збитими хвилями.
Подібно, мілководна камбала використовує все тіло як один великий плавник, аби піднятися з піску.
Океанська риба-місяць не має хвоста, тому вона рухається повільно за допомогою схожих на крила середніх плавників.
Подібні рухи використовують рифові види риб, як ангел-королева, риби-хірурги, та губани.
Плавники позбавили тіло роботи, і, як наслідок, видозмінились в незвичні, винахідливі форми.
В обох групах, на перший погляд, є аномалії.
Але якщо подивитись ближче, можна помітити, що спільні риси приховані.
Морські коники, для прикладу, аж ніяк не мають схожу до риб форму, але вони використовують гнучкі спинні плавники як хвіст для маневрів.
Риба фугу може більше нагадувати смертельну кулю, але якщо їй потрібно швидко плисти, вона втягує свої шипи.
Риба-лопата виглядає, наче має ноги, але ці псевдокінцівки, насправді, плавники, які видозмінені, аби допомогти їй бродити по морському дну.
Для риб рух означає виживання, тож це стало еволюційним рушієм форми.
Поширені особливості риб збережені у десятків тисяч видів риб, не беручи вже до уваги інших істот, які живуть у воді, як пінгвіни, дельфіни, морські слимаки та кальмари.
І саме тому вони такі успішні.