Як ЛСД (або "кислота") впливає на ваш мозок
ЛСД, або, як його іноді називають, "кислота", це галюциногенний наркотик, відомий тим, що змінює сприйняття і викликає галюцинації.
Але, як працює ЛСД?
Як він впливає на ваше тіло?
І, що більш важливо, як він діє на ваш мозок?
Диетиламід лізергінової кислоти вперше був синтезований у 1938 році з гриба, що паразитує на злакових, зокрема на житі.
У 1945 році винахідник Альберт Гофман випадково ввібрав деяку кількість цієї речовини пальцями, після чого відчув яскраво виражений психоделічний ефект і став першим, хто дізнався про ці властивості ЛСД.
Дослідження цього препарату проводилося в 50-60-х роках, але в міру того, як використання з розважальною або рекреаційною метою почало поширюватися, психоделічні наркотики були заборонені в США списком наркотиків номер 1, а дослідницькі програми були згорнуті.
У той час, як інші препарати дозуються в грамах, типова одноразова доза ЛСД вимірюється в мікрограмах.
Це як одна десята маса крихітної піщинки.
ЛСД впливає на велику кількість рецепторів мозку, таких як дофамінові, адренергічні й глутаматні рецептори.
Але більшість досліджень стосується стимуляції серотонінового рецептора 5Н2ТА.
Молекула ЛСД підходить до рецептора під певним кутом, змушуючи того згинатися, утворюючи своєрідну кришку.
Тоді ЛСД зв’язується з рецептором, спричиняючи його постійною активацію, що і є причиною галюцинацій.
Ваше тіло реагує, втягуючи 5Н2ТА рецептор в клітину, щоб видалити ЛСД з рецептора.
Але це може зайняти від 12 годин до кількох днів.
Ось чому його дія може тривати так довго.
Останнім часом дослідження ЛСД переживає відродження і, використовуючи сучасної методи нейронної візуалізації, дослідники виявили, що препарат змушує частини вашого мозку взаємодіяти унікальними шляхами, особливо в зоровій корі.
Що може пояснювати яскраві й складні галюцинації.
Також зменшується кровопостачання в мережі пасивної роботи головного мозку, що корелює з сильними змінами свідомості, які характеризуються зникненням власного я.
Це описується як почуття, ніби межа, яка відділяє вас від решти світу, розчиняється.
Багато людей повідомляють, що воно викликає відчуття возз’єднання з самим собою, з іншими людьми й навколишнім світом.
Дослідження, проведене на двадцяти здорових добровольцях, які отримали 75 мікрограмів ЛСД, показало, що через два тижні після введення цієї дози вони продемонстрували вищі рівні оптимізму і відкритості, а також зростання творчості та уяви.
Це призвело до того, що вчені почали розглядати ЛСД як терапію для пацієнтів з патологічним страхом смерті та небезпечними для життя хворобами.
Було виявлено, що через 12 місяців лікування пацієнти повідомили про зниження тривожності й зростання якості життя, оскільки препарат допоміг їм перебудувати свої звички та світогляд.
Саме тому зараз з’являється тенденція до мікродозування, коли людина приймає одну десяту рекреаційної дози ЛСД, щоб пропустити галюцинації й замість них відчути посилення концентрації й уваги, додаткову енергію і підвищену творчість.
Хоча ЛСД не викликає звикання і дослідники вважають його значно менш небезпечним ніж кокаїн чи героїн, все ще існує гостра нестача наукових досліджень для пояснення популярності мікродозингу.
Навіть досвідчені користувачі цього галюциногену іноді відчувають погані ефекти, або "тріпи", викликані ЛСД.
Тріпи характеризуються ірраціональними страхами, параноєю і панічними атаками.
ЛСД також може викликати флешбекі, або патологічні репереживання, коли через кілька місяців після вживання наркотику ви знову відчуватиме психоделічні ефекти.
У деяких екстремальних випадках в людей розвивається тривалий розлад сприйняття, викликаний галюциногеном, які схожі на нескінчені тріпи.
Побоювання, що ЛСД може призвести до психозу чи зростання ризику самогубства, надто перебільшені.
В 14% учасників національного опитування в США, які вживали психоделіки, ризик розвитку психозу, депресії або спроб самогубства не збільшився.
Але нові дослідження навколо потенційних позитивних ефектів ЛСД також з’явилися зовсім недавно.
Тож, ймовірно, краще не ризикувати.
