Як серце перекачує кров

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Упродовж більшої частини історії люди не мали уявлення про призначення серця.
Навіть Леонардо да Вінчі був настільки ним спантеличеним, що відмовився від його вивчення.
І хоча будь-хто може відчувати власне серцебиття, те, що відбувається з кожним ударом серця залишалося загадкою.
Тепер ми знаємо, що серце перекачує кров, та цей факт не завжди був очевидним.
То що, як тільки серце оголювали, або виймали з тіла, швидко наставала смерть.
Побачити роботу серця майже неможливо через непрозорі судини.
Навіть, якби це і було можливим, сама кров непрозора, що ускладнює спостереження за роботою серцевих клапанів.
Навіть у 21 столітті лише кілька людей, що входять до хірургічних команд на власні очі бачили серце, що працювало.
Інтернет-запити про функціонування серця видають лише грубі моделі, схеми, або анімації, які не дуже добре показують, як воно працює.
Неначе існує якась одвічна змова між викладачами та студентами щодо неможливості продемонструвати роботу серця.
Тобто найкращим було б просто розкрити серце, та промаркувати його частини.
Так, студенти, ймовірно, і не зрозуміли б повністю, як воно працює.
Однак змогли б поверхнево зрозуміти це, вивчивши, що серце є чотирикамерним органом.
Або засвоїти частково оманливе твердження, ніби ссавці мають подвійну циркуляцію крові.
Перша — до легенів і назад, друга — до тіла і назад.
В дійсності ж схема циркуляції крові у ссавців схожа на вісімку.
Кров переміщується від одного серцевого насоса у легені, тоді назад до другого серцевого насоса, який направляє її до тіла, а потім назад у перший насос.
Це дуже важлива відмінність, оскільки вона свідчить про дві абсолютно різні морфології.
Через цю плутанину багато школярів остерігаються теми серця на уроках біології, побоюючись, що ця тема сповнена великою кількістю складних назв і схем.
Лише ті, хто згодом вивчає медицину, повністю розуміють, як працює серце.
Його функції стають очевидними, коли медики спостерігають дію серцевих клапанів.
Отже, уявіть що вина один день стали лікарем.
Щоб почати, вам потрібне ціле свіже серце від вівці, або свині, наприклад.
Занурить це серце у воду, і ви побачите, що вона не качає рідину, якщо його стискати рукою.
Це тому, що вода не надходить в серце належним чином, щоб запрацював насосний механізм.
Цю проблему ми можемо вирішити надзвичайно простим чином.
Просто ідентифікуйте обидва передсердя, та відріжте їх до самих шлуночків.
Тепер серце має менш складний вигляд, тому що до передсердів надходили ще декілька вен.
Тож без них єдиними судинами, що залишилися, є дві головні серцеві артерії — аорта та легенева артерія, що здіймаються наче білі колони поміж шлуночків.
Це видається дуже простим, яким воно власне і є.
Якщо ви наллєте води з-під крана у правий шлуночок (із лівим це також працюватиме, але менш видовищно), то побачите, що шлунковий клапан намагається закритися проти набігаючого потоку.
Потім шлуночок наповнюється водою.
Стисніть шлуночок, і вода тонким струменем бризне із легеневої артерії.
Шлуночкові клапани, що називаються тристулковим у правому, та мітральним у лівому шлуночку, можна побачити у чистій воді.
Під час ритмічного стискання шлуночків вони відкриваються і закриваються як парашути.
Цей потік води відтворює потік крові у тілі.
Серцеві клапани працюють бездоганно.
Ви помітите, що вони зовсім не пропускають воду при стисканні шлуночків.
Через деякий час стулки щільно прилягають одна до одної, майже не зношуючись при цьому.
Це пояснює, яким чином цей механізм безвідмовно працює, виконуючи більш ніж 2 мільярди ударів за час нашого життя.
У наші дні будь-яка людина, що вивчає серце, може потримати його у руках, примусити його качати рідину, та спостерігати за його роботою.
Тож, покладіть руку на власне серце, і ви відчуєте його ритмічне биття.
Розуміння того, як цей надійний внутрішній насос працює, дозволяє вам по-новому відчути його удари, коли ви біжите, чи випили забагато кофеїну, або ж піймали погляд коханої людини.