Переваги здорового нічного сну

Сон — періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.

Увага: Через позицію правовласника щодо вмісту дане відео українською було видалене з Ютуб каналу "Цікава наука". Ви зможете знайти його на Толоці.

Четверта година ранку, через вісім годин важливий екзамен.
А потім вам давати ще сольний концерт для піаніно.
Ви вчитеся і проводите репетиції цілими днями, але відчуваєте, що не готові.
Як бути?
Авжеж, можна випити ще одне горнятко кави й ще кілька годин поспіль зубрити науку і повторювати гами на піаніно.
Вірите чи ні, але краще буде, якщо ви закриєте книжки, відкладете ноти й підете спати.
Сон займає близько третини нашого життя, але багато з нас не приділяє йому достатньої уваги.
Таке нехтування є результатом хибного уявлення про сон.
Сон — це не даремна трата часу, чи спосіб відпочити, коли вся основна робота зроблена.
Навпаки, він грає вирішальну роль, протягом сну організм відновлює баланс і впорядковує життєво важливі системи, впливає на дихання і впорядковує усе — від кровообігу до росту та імунітету.
Прекрасно, але поспати можна і після екзамену, правда?
Не зовсім так.
Виявляється, що сон надзвичайно важливий для нашого мозку.
П'ята частина крові тіла скеровується до мозку, коли ви засинаєте.
Під час сну у мозку відбувається надзвичайно активний період реорганізації, що має вирішальну роль для пам'яті.
З першого погляду, наші можливості запам'ятовувати речі не справляють великого враження.
У ХІХ столітті психолог Герман Еббінґгауз довів, що ми зазвичай забуваємо 40% нової інформації протягом перших двадцяти хвилин.
Явище відоме під назвою "крива забування".
Але забування можна попередити шляхом консолідації пам'яті.
Це процес, у якому інформація переходить зі скороминущої короткотривалої пам'яті до нашої довготривалої пам'яті.
Ця консолідація відбувається за допомогою важливої частини мозку, відомої як гіпокамп.
Його роль у формуванні довготривалої пам'яті продемонстрував у 1950-их нейропсихолог Бренда Мілнер у науковому експерименті з пацієнтом під псевдонімом Г.М.
Після того, як хворому видалили гіпокамп, здатність Г.М. формувати нову короткотривалу пам'ять була порушена.
Та шляхом повторення він мав можливість набувати нових моторних навиків.
Внаслідок видалення гіпокампу здатність Г.М. формувати довготривалу пам'ять також була порушена.
Цей експеримент виявив, що гіпокамп є важливим чинником консолідації довготривалої декларативної пам'яті, що відповідає за факти й поняття, які необхідно запам'ятати на екзамен, але не процедурної пам'яті для запам'ятовування рухів пальців під час гри на піаніно.
Висновки Мілнера, а також праці Еріка Кандела у 1990-их дали нам змогу створити сучасну модель консолідації пам'яті.
Сенсорні сигнали спочатку розшифровуються і тимчасово реєструються в нейронах короткотривалої пам'яті.
Звідти вони поступають до гіпокампа, який стимулює і посилює роботу нейронів кори головного мозку.
Завдяки феномену нейропластичності формуються нові синаптичні бляшки, що призводить до нових нейронних зв'язків і зміцнення нейронної сітки, куди інформація повертається у вигляді довготривалої пам'яті.
Але чому ми одне пам'ятаємо, а інше — ні?
Є кілька способів вплинути на кількість і якість нашої здатності запам'ятовувати.
Наприклад, спогади, отримані під час надзвичайно емоційних подій чи навіть стресу, будуть утримуватися в пам'яті краще завдяки зв'язкам гіпокампа з емоціями.
Але одним з найважливіших факторів, що сприяє консолідації пам'яті, є, як ви вже здогадалися, здоровий нічний сон.
Є чотири фази сну, найглибші з яких відомі як повільний сон і швидкий сон.
За допомогою енцефалографа протягом цих фаз у людей виявляли електричні імпульси, що проходили між стовбуром головного мозку, гіпокампом, таламусом і корою, які служать проміжними вузлами у формуванні пам'яті.
Дослідження довели, що чотири фази сну допомагають консолідувати різні види пам'яті.
Протягом фази повільного сну декларативна пам'ять записується у тимчасовий резерв, розташований у передній частині гіпокампа.
Через постійний обмін імпульсами між корою і гіпокампом відбувається часта реактивація пам'яті, і вона поступово перерозподіляється до довготривалого сховища в корі.
З іншого боку, фаза швидкого сну, що стимулює діяльність мозку, відповідає за консолідацію процедурної пам'яті.
Отже, згідно з дослідженнями, сон через три години після вивчення формул і через одну годину після тренувальних вправ на піаніно буде найбільш ідеальним.
Сподіваємось, ви тепер розумієте, що неповноцінний сон не тільки шкодить вашому здоров'ю, а й навряд чи сприяє тому, що ви пам'ятатимете усі ті знання і вміння, які отримали напередодні, що зайвий раз доводить народну мудрість "Ранок покаже, що вечір нав'яже".
Коли ви усвідомите ту внутрішню реструктуризацію, і формування нових нейронних зв'язків, що відбуваються під час сну, ви погодитесь, що після здорового сну ваша мозкова діяльність оновлюється і покращується, і ви готові до нових звершень.