Справжня наука про паралельні всесвіти

Усім подобається ідея паралельних всесвітів.
Можливо нас вабить ідеальний світ, де у кожного є другий шанс і усе складається по-іншому.
Альтернативна реальність, у якій ви дістаєтеся в Хогвартс, приквели до Зоряних війн не були зроблені, і ви нарешті підключили USB кабель до вашого комп'ютера правильно з першої спроби.
Але, насправді, чи є місце в науці для такої заманливої теорії?
Я маю на увазі, якщо всесвіт - усе що існує, то ви можете мати дві версії цього, так?
У іншому випадку пара всесвітів буде дійсно усім.
А того, що ви на початку назвали всесвітом, не існуватиме.
Проблема тут полягає в термінології.
Фізики часто неформально вживають термін всесвіт, коли насправді мають на увазі спостережуваний всесвіт, який є частиною усього всесвіту, що ми сьогодні здатні побачити.
І це прекрасно говорити про безліч спостережуваних всесвітів.
Наприклад, іншопланетянин поблизу краю нашого спостережуваного всесвіту бачитиме ту частину всього всесвіту, яку ми ще не можемо бачити, оскільки світло звідти до нас ще не дісталося.
Але це зовсім не те, що фізики зазвичай мають на увазі, коли обговорюють множину спостережуваних всесвітів, або мультивсесвіт.
Тому давайте коротко.
У фізиці слова «мультивсесвіт» зазвичай відноситься до однієї з трьох різних, і багато в чому не зв'язаних фізичних моделей всесвіту.
До речі, жодна з них не була перевірена чи підтверджена експериментально.
Існує три моделі мультивсесвіту.
Перша: бульбашковий Всесвіт, або Всесвіт чорних дір.
Це найпростіший тип мультивсесвіту.
Основна ідея полягає в тому, що можливо є й інші частини всесвіту, але настільки далеко, що ми ніколи не побачимо їх.
Або ж ті частини знаходяться всередині чорних дір, і знову ж ми ніколи їх не побачимо.
Ця модель була створена, як спроба пояснити, чому наш всесвіт так добре підходить для виникнення зірок, галактик, чорних дір і життя.
В якості аргументу: якщо у кожній з таких взаємно невидимих бульбашок мультивсесвіту хоч трохи відрізняються закони фізики, то за визначенням ми могли б існувати лише в одній з них.
Яка має такі фізичні закони, що роблять можливим наше існування.
Якщо така логіка вас не переконує, не переймайтеся.
Немає жодних експериментальних доказів цього типу мультивсесвіту.
Друга модель: мембрани та додаткові виміри.
Натхненні нездатністю теорії струн передбачити правильну кількість вимірів для всесвіту, в якому ми живемо, струнні теоретики запропонували ідею, що, можливо, наш всесвіт насправді є просто тривимірної поверхнею, вбудованою в більший супервсесвіт з дев'ятьма просторовими вимірами.
Схоже, як кожна сторінка газети є її власною двовимірної поверхнею, вбудованою в наш тривимірний світ.
І, звісно, якщо простір має дев'ять вимірів а не три, то було б місце і для інших тривимірних поверхонь, схожих на наш всесвіт.
Але, подібно до газетних сторінок вони були б лише частиною більшого цілого.
Такі тривимірні поверхні називають мембранами, або, скорочено, бранами.
І, як нагадування, немає жодних експериментальних доказів такого типу мультивсесвіту.
Третя модель мультивсесвіту: багатосвітова інтерпретація квантової механіки.
Дивно, але фізики до сих пір не в повній мірі зрозуміли, як в квантовій механіці відбувається колапс хвильової функції.
І гіпотеза багатьох світів намагається дати пояснення, припустивши, що всі можливі альтернативні послідовності подій у всесвіті є реальними, і всі вони відбуваються шляхом постійного розгалуження.
Цей всесвіт ніби вибір вашої власної пригоди, де кожна можлива подія реально відбувається.
Якби це було так, ми не могли б усвідомити цього, оскільки ми застрягли в лиш одному з нескінченної кількості можливих життів, доступних нам.
У певному сенсі багатосвітова інтерпретація подібна до бульбашкової моделі мультивсесвіту.
Пропонуючи пояснення: можливо, відбувається усе, що може трапитися.
А ми існуємо в серії події, необхідних саме для нашого існування.
Якщо така логіка вас досі не переконала, не турбуйтеся - немає жодних експериментальних доказів існування і такого вид мультивсесвіту.
Звичайно, якщо хочете, можна об'єднати деякі з цих моделей в один мультимультивсесвіт.
Нову супер-світоглядну модель, засновану в свою чергу на теоретичних й експериментально не підтверджених моделях. Але це не означає, що ми не можемо перевірити ці гіпотези мультивсесвіту.
Наприклад, якщо наш спостережуваний всесвіт дійсно лише одна з багатьох не зв'язаних бульбашок, або мембран, і якби він зіткнувся з іншими міхуром або мембраною колись у минулому, то це зіткнення, звичайно, мало б ефект на те що ми бачимо на нічному небі сьогодні.
З іншого боку, багатосвітова інтерпретація може бути перевірена досить скоро, оскільки експериментатори з часом все впевненіше керують квантово-механічними системами у своїх лабораторіях.
Системами, які знаходяться на межі між квантовою областю і нашим повсякденним досвідом.
Отож, як завжди, ми повинні пам'ятати, що фізика - це наука, а не філософія.
І у наших спробах пояснити спостережуваний всесвіт ми повинні формулювати такі твердження, які в принципі можуть бути випробувані, а вже потім потрібно перевіряти їх.