Чому ми бачимо лише один бік Місяця

Місяць — єдиний природний супутник планети Земля. Другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною супутник планет Сонячної системи.

У 1959 році радянський космічний апарат Луна-3 надіслав зображення того, чого Земля ще не бачили раніше - зворотний бік Місяця.
Ми завжди бачимо один і той же бік Місяця, тому що Місяць обертається рівно один раз навколо власної осі за той же час, як він здійснює один оберт навколо Землі.
Якби Місяць взагалі не обертався, ми б отримали принаймні один 360-градусний вигляд його поверхні з кожним обертом.
Якби ж він обертався вдвічі швидше, ми б також бачили всю поверхню Місяця, причому більше, ніж один раз за час оберту.
Але, натомість, рух Місяця, як і обертання більшості інших супутників в нашій Сонячній системі, як не дивно, ідеально синхронізований.
Так було не завжди.
Найкращим припущенням є те, що наш Місяць сформувався внаслідок удару масивного астероїда.
А його початкове обертання і шалені 10 годин для повного кола орбітою майже напевно не були синхронізовані одне з одним.
Хоч ми не знаємо, що було швидше.
При такій близькій відстані земна гравітація деформувала Місяць у тіло овальної форми.
Одна з його опуклостей була повернена до Землі.
Ці опуклості швидко відхилялися від напрямку на центр Землі завдяки не синхронізованим власним обертанням та орбітальним рухом Місяця.
А гравітація Землі постійно повертала їх назад.
Більше того, це гравітаційне буксирування впливало на швидкість обертання Місяця.
Якщо він обертався більше одного разу на орбіту, Земля тягнула його під невеликим кутом проти напрямку його руху, сповільнюючи його обертання.
Якщо ж Місяць обертався рідше одного разу на повну орбіту, Земля тягнула його в іншому напрямку, підвищуючи швидкість його обертання.
У будь-якому випадку, нашій планеті вистачило всього тисячі років, щоб налаштувати обертання Місяця таким чином, що один його оберт навколо власної осі відповідає одному оберту навколо Землі, залишаючи один його бік назавжди відверненим від Землі.
Ми зрештою бачимо трохи більше ніж один бік, тому що Місяць має еліптичну орбіту, що дає нам можливість заглянути за межі його власних східних і західних горизонтів.
А його нахилена вісь викликає місячні сезони, відкриваючи більше місячної поверхні поблизу його полюсів.
Але такі швидкі погляди додають лише 9%.
В результаті чого 41% поверхні Місяця приховані від Землі.
Супутники, починаючи з Луни-3, дозволили нам отримати карту іншого боку.
Але можна з упевненістю сказати, що наші стосунки з Місяцем все ще досить однобічні.