Живі матеріали, створені за допомогою 3D-принтера, по суті, є живими тканинами, за одним важливим винятком: ви можете точно визначити, які саме клітини увійдуть до їх складу, а також задати їм необхідну тривимірну форму. Залежно від того, які бактерії використовуються під час друку, такий матеріал може, наприклад, очищати забруднену воду або розщеплювати відходи, наприклад, пластик.
Однак наявні 3D-біопринтери, здатні створювати подібні структури, найчастіше коштують понад 100 000 доларів, до того ж створені ними м'які об'єкти можуть деформуватися або зруйнуватися ще до того, як матеріал остаточно затвердіє.
Щоб розв'язати цю проблему, група дослідників під керівництвом Енн С. Мейєр з Рочестерського університету розробила бюджетне рішення на базі звичайного 3D-принтера для друку пластиком.
"Наша мета – створити біопринтери за принципом 'зроби сам' (DIY), використовуючи недорогі та доступні компоненти. Це дозволить іншим вченим легко зібрати такий пристрій у власній лабораторії", — каже Мейєр, професор кафедри біології.
BYO-біопринтер
У недавньому дослідженні, опублікованому в журналі ACS Applied Polymer Materials, Мейєр та її колеги з Рочестерського університету та Корнелльського університету модифікували стандартний 3D-принтер: вони демонтували екструдер для пластикової нитки та замінили його на шприцеву помпу. Помпа подає "біочорнила" — спеціальний склад, що є сумішшю живих клітин і полімерного розчину. Після друку біочорнила застигають, перетворюючись на гель.
"Наш шприцевий механізм підтримує функції як подачі, так і зворотного втягування матеріалу, що запобігає його небажаному витіканню по краях структур, що створюються", — пояснює Мейєр. "Завдяки цьому можна друкувати чіткі форми із добре вираженими межами."
Наслідуючи концепцію "зроби сам", лабораторія Мейєр створила такий біопринтер всього за 450 доларів. За словами Мейєр, всі необхідні деталі легко знайти у продажу, тому інші наукові групи можуть зібрати аналогічний пристрій — принтер разом зі шприцевою помпою — самостійно. Інструкції зі збирання доступні на платформі GitHub.
Нові горизонти
Якщо раніше саморобні 3D-біопринтери дозволяли створювати структури висотою менше ніж 20 шарів, то, за словами Мейєр, "наш удосконалений принтер здатний формувати живі структури, які значно вищі та складніші за ті, що можна було отримати раніше; він навіть дозволяє створювати всередині об'єктів порожнисті порожнини". Вона зазначає, що модернізований принтер може друкувати живі матеріали, що складаються з більш як 100 шарів.
"Це відкриває можливості для створення структур із високим співвідношенням площі поверхні до обсягу. Завдяки цьому вбудовані в них бактерії можуть ефективніше отримувати сигнали або поживні речовини з навколишнього середовища, а також набагато швидше виділяти корисні продукти життєдіяльності", — додає дослідниця.
Крім того, вчені розробили спеціальний підтримувальний гель - так зване "суспензійне середовище" (slurry), в який ведеться друк. Він утримує біочорнила, допомагаючи їм швидко тверднути на будь-якій висоті.
Було створено два типи такого середовища: один – для легкого вилучення готового об'єкта, а інший – для інкубації, що дозволяє мікробам залишатися життєздатними всередині надрукованих структур протягом чотирьох і більше тижнів. При використанні колишніх методів бактерії починали гинути приблизно за дев'ять днів.
Нове середовище може суттєво вплинути на вивчення біоплівок – тривимірних угруповань мікроорганізмів (наприклад, бактерій), прикріплених до поверхонь. Такі біоплівки можуть бути як шкідливими, так і корисними для людини.
Як зазначає Мейєр, перевага використання різних методів інкубації полягає у можливості "створювати штучні біоплівкові матеріали: або з яскраво вираженими властивостями природних біоплівок (що дозволяє вивчати їх і проводити випробування в медично значущих контекстах), або з поліпшеними механічними характеристиками, що робить їх придатними для практичного застосування".
