Національне опитування жителів України дозволило отримати одну з найбільш точних на сьогодні оцінок психологічних наслідків війни росії проти України, що триває.
У цьому рецензованому дослідженні, опублікованому в журналі European Journal of Psychotraumatology, було проаналізовано дані опитування, що охопило репрезентативну вибірку цивільного населення, яке проживає на підконтрольних уряду територіях України.
Робота містить нові дані щодо поширеності посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та комплексного ПТСР (кПТСР): з'ясувалося, що критеріям одного з цих психічних розладів відповідають 31,2% респондентів.
Люди, які живуть у зонах конфлікту, наражаються на підвищений ризик зіткнутися з такими травматичними подіями, як фізичне насильство, вимушене переміщення та втрата близьких. ПТСР може розвинутися після пережитої чи побаченої травми та супроводжується стійкими симптомами, включаючи нав'язливі спогади, тривожність, дратівливість та порушення сну. кПТСР - це споріднений, але тяжчий розлад, який зазвичай виникає внаслідок тривалої або повторюваної травматизації, наприклад, при хронічному насильстві або перебування в полоні.
Результати дослідження свідчать про те, що ПТСР та кПТСР поширені серед цивільного населення України, що живе в умовах активних бойових дій.
"Це дослідження стало результатом співпраці двох команд, які подолали міждисциплінарні кордони та адаптували свої дослідницькі підходи до умов воєнного часу", – зазначила професор Ольга Онуч із Манчестерського університету. "Оскільки двоє з нас — українці, ця робота мала для нас не лише важливе суспільне, а й особисте значення. Вивчення травматичного досвіду, а також ПТСР та кПТСР на основі репрезентативної загальнонаціональної вибірки дозволяє нам зробити внесок у життя наших професійних та особистих спільнот, а також сприяти вдосконаленню державної політики та механізмів реагування. Ми виконуємо цю роботу, керуючись загальним розумінням соціальної відповідальності науки перед суспільством."
Розуміння ПТСР і кПТСР — а також наслідків впливу війни у ширшому сенсі — на основі даних репрезентативної загальнонаціональної вибірки в умовах бойових дій, що тривають, має життєво важливе значення для політичного, економічного та суспільного життя України. Знання цих закономірностей допоможе місцевим спільнотам, органам влади та міжнародним організаціям організувати невідкладну допомогу та спланувати заходи підтримки на довгострокову перспективу.
Співавтор дослідження, професор Володимир Кулик із кафедри соціальних наук Київської школи економіки, додає: "Важливо пам'ятати, що ПТСР та кПТСР зустрічаються не лише у ветеранів чи людей, які знаходяться поблизу зони бойових дій; ці розлади широко поширені й серед інших категорій населення, які сильно постраждали від війни, — наприклад, серед внутрішньо переміщених осіб, жителів міст і селищ, що зазнали ракетних ударів і атак безпілотників (навіть далеко від лінії фронту), а також тих, хто доглядає поранених або людей, які отримали психологічні травми."
У дослідженні взяли участь фахівці, чию співпрацю самі автори називають "незвичною": дослідники в галузі психічного здоров'я та соціологи. Усіх їх поєднував глибокий інтерес до впливу психологічних травм в Україні як на психічне здоров'я, так і на соціально-політичні процеси.
Ця робота виросла з досліджень Манчестерського університету, присвячених питанням ідентичності, демократії та соціальної стійкості в Україні у воєнний час. Цей проєкт, очолюваний професором Онуч у рамках ініціативи «Ідентичність і кордони в умовах змін» (Identity and Borders in Flux — IBIF), виявив необхідність глибшого розуміння травм та досвіду переживання війни. Це призвело до розширення міжнародної міждисциплінарної співпраці за участю дослідників з Манчестерського університету, Королівського коледжу Лондона, Київської школи економіки, Університету Джорджа Вашингтона, Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень (ZOiS) та організації Combat Stress. Надалі дослідження розвивалися у межах мережі «Конфлікт та співробітництво у Східній Європі» (KonKoop).
Формування по-справжньому міждисциплінарної команди забезпечило доступ до якісної репрезентативної загальнонаціональної вибірки, що є рідкістю в нинішніх умовах. Під час телефонного опитування оцінювалися факти переживання травматичних подій (протягом усього життя), травми, пов'язані з війною, а також симптоми психічних розладів, спричинених травматичним досвідом.
Результати аналізу загальної вибірки, що складається з 2504 дорослих респондентів, показали:
- більшість учасників повідомили про те, що протягом життя та у зв'язку з війною стикалися з травматичними подіями, включаючи пожежі або вибухи, артилерійські обстріли, руйнування, спричинені війною, а також поранення, вимушене переміщення, зникнення або загибель членів сім'ї та інших близьких людей;
- у 31,2% респондентів виявили ознаки ПТСР (25,2%) або комплексного ПТСР (6%).
До факторів, пов'язаних з підвищеною ймовірністю розвитку ПТСР або комплексного ПТСР, належали: жіноча стать, старший вік, нижчий рівень освіти, наявність досвіду військової служби, вимушене переміщення через війну, а також більша кількість перенесених за життя подій, що травмують, і стресових факторів, пов'язаних з війною.
Відсутність партнера (статус самотньої людини) виявилося єдиним фактором, специфічно пов'язаним саме з комплексним ПТСР, а не зі звичайним ПТСР.
Оскільки дані збиралися одноразово під час активного конфлікту, результати відображають стан психічного здоров'я населення в конкретний час, а не динаміку зміни симптомів.
"Особливий інтерес для нас представляє той факт, що в даній репрезентативної загальнонаціональній вибірці ПТСР зустрічалося набагато частіше, ніж комплексне ПТСР", — зазначає провідний автор дослідження, клінічний психолог (який спеціалізується на роботі як з дітьми, так і з дорослими) і викладач клінічної психології в Королівському коледжі Лондона (KCL) доктор Емм-Ерм. "Це може вказувати на те, що психологічні реакції на війну, що триває, не завжди укладаються в рамки моделей, розроблених на основі даних, отриманих у постконфліктний період. Коли загроза залишається реальною та непередбачуваною, способи переживання травматичного стресу та адаптації до нього можуть відрізнятися, і це важлива сфера для майбутніх досліджень."
Професор Кулик додає: "У міру зростання навантаження на систему охорони здоров'я України та посилення невизначеності щодо майбутньої гуманітарної допомоги розуміння поширеності ПТСР та комплексного ПТСР стає критично важливим для планування послуг у сфері охорони психічного здоров'я як невідкладних, так і довгострокових. Подальші дослідження необхідні для розуміння того, як змінюватиметься психологічний вплив війни на населення у міру продовження конфлікту."
Як обмеження дослідження автори зазначають, що висновки ґрунтувалися на даних про симптоми, які повідомили самі учасники; на це могло вплинути те, як респонденти інтерпретували питання анкети.
Наступним напрямом досліджень, яким планують зайнятися автори, стане вивчення потенційного впливу травм на політичні погляди.
