Вплив світла під час нічного сну може призвести до потенційно небезпечних змін структури та функції серця — такого висновку дійшли автори дослідження, опублікованого в журналі European Heart Journal.
Раніше вже був встановлений зв'язок між сном при світлі та підвищеним ризиком розвитку ішемічної хвороби серця, інфаркту, серцевої недостатності та інсульту. Нове дослідження стало першим, у якому вивчався вплив цього чинника безпосередньо на структуру та роботу серця.
Зміни серця (процес відомий як ремоделювання) можуть пояснити підвищений ризик серцево-судинних захворювань, пов'язаний із надмірним освітленням під час нічного сну, зазначив провідний автор дослідження доктор Лу Ці зі Школи громадської охорони здоров'я та тропічної медицини імені Селії Скотт Уезерхед при Тулейнському університеті.
"Висновок очевидний: темряву слід визнати важливим показником стану організму — таким же необхідним для здоров'я серцево-судинної системи, як контроль артеріального тиску або чисте повітря", — написали в супровідній редакційній статті доктор Томас Мюнцель, кардіолог, який спеціалізується на впливі навколишнього середовища на здоров'я, Майнце (Німеччина), та його колеги.
Дослідники проаналізували дані 11 071 учасника проєкту UK Biobank — масштабної бази даних, збір інформації для якої (включаючи відомості про демографічні показники, стан здоров'я та спосіб життя) розпочався у 2005 році. Учасники дослідження протягом семи днів носили на зап'ясті датчики світла та руху, а через кілька років пройшли процедуру МРТ серця. На момент початку дослідження вони не мали серцево-судинних захворювань.
Дослідники порівняли людей, які під час сну практично не піддавалися впливу світла, з тими, хто спав при освітленості не менше ніж 3 люкс (люкс — одиниця виміру освітленості). Варто зазначити, що такий рівень світла відповідає дуже тьмяному освітленню в кімнаті, пояснила Крістен Кнутсон, доцент кафедри медицини сну в Медичній школі Файнберга при Північно-Західному університеті, яка не брала участі в цьому дослідженні.
Проте навіть через заплющені повіки очі здатні вловлювати світло, зазначила вона.
За словами Ці, джерелами світла в нічний час в ході дослідження могли служити вуличні ліхтарі, світло від яких проникало крізь штори, підсвічування радіобудильників, а також світлодіодні індикатори на побутових приладах, таких як очищувачі або зволожувачі повітря.
Після поправки на демографічні показники, спосіб життя, стан здоров'я та фактори навколишнього середовища дослідники виявили, що будь-яке перевищення рівня освітленості в 3 люкс під час нічного сну пов'язане з вимірюваними, але незначними пошкодженнями серця.
Наприклад, в учасників групи з найвищим рівнем освітленості лівий шлуночок (камера серця) був у середньому на 2,4% більше, стінка серця — на 1,5% товща, а скоротлива здатність серця знизилася на 1,9% порівняно з учасниками, які спали в темних кімнатах.
Кожна з цих змін видається незначною, проте вони пов'язані з ризиком розвитку серцево-судинних захворювань та інсульту.
"Якщо розглядати ці різні функціональні та структурні зміни в сукупності, то вони дуже суттєві", - зазначила Ці.
Дійсно, дослідники спеціально відстежували такі наслідки для здоров'я. З'ясувалося, що за період спостереження, що тривав до 10 років, в учасників групи з найвищим рівнем освітленості ризик розвитку серцевої недостатності був вищим на 29%, ризик серцевого нападу – на 24%, ризик інсульту – на 33%, а ризик смерті від серцево-судинних захворювань – на 26% порівняно з групою з найнижчим рівнем освітлення.
Світло вночі може впливати на тривалість сну; дослідження показало, що майже половину змін у структурі та функціях серця можна пояснити недостатністю сну. Ще одним можливим механізмом впливу є вплив нічного світла на систему добових ритмів організму.
Ця система (або біологічний годинник) регулює добові ритми безлічі процесів: від сну та вироблення гормонів до артеріального тиску та запальних реакцій. За словами Кнутсон, вплив світла в нічний час може порушити роботу добової системи організму, що надалі здатне призвести до проблем із серцево-судинною системою.
У дослідження є певні обмеження. Учасники носили наручний датчик лише один тиждень. Крім того, прилад вимірював лише рівень освітленості, а не спектр світла, тому автори не змогли оцінити вплив різних типів освітлення (наприклад, світлодіодного або люмінесцентного) на структурні зміни серця. До того ж більшість учасників були представниками європеоїдної раси, тому отримані результати можуть не поширюватися на інші расові групи.
Що особливо важливо, це було спостережливе дослідження, тому не можна впевнено стверджувати, що саме нічне світло стало причиною змін у роботі серця.
У майбутніх дослідженнях впливу нічного світла можна було б залучити людей, які вже страждають на серцево-судинні захворювання або мають високий ризик їх розвитку, зазначила Кнутсон. "Більше вони вразливі чи менше?" — запитує дослідниця. Також надалі варто проводити вимірювання спектра світла та показників добових ритмів організму.
Висновки дослідження очевидні, пишуть Мюнцель та його колеги. Люди можуть вжити прості та недорогі заходи: наприклад, повісити щільні штори, використовувати світильники з теплим світлом і заклеювати невеликі світлодіодні індикатори режиму очікування на побутових приладах.
Заходи можуть приймати й міська влада: використовувати вуличні ліхтарі з регулюванням яскравості та датчиками руху або встановлювати на них спеціальні екрани, що запобігають попаданню світла у вікна будівель.
Як зазначається в редакційній статті, дане дослідження виявляє найважливіший зв'язок між "планетою, яка ночами стає все більш освітленою, і клінічною реальністю, що розгортається всередині наших грудних клітин: серцями, які стають жорсткішими, слабшими та менш ефективними".
