Нещодавнє невелике дослідження, опубліковане в журналі Applied Cognitive Psychology, показує, що надмірне використання ChatGPT може знизити рівень критичного мислення, погіршити пам'ять і призвести до соціальної ізоляції. Разом з тим користувачі, які застосовують цей інструмент усвідомлено, можуть використовувати його для розвитку творчих здібностей та навичок логічного мислення.
За останні кілька років інструменти, що генерують тексти, які не відрізняються від написаних людиною, набули величезної популярності. ChatGPT набрав мільйон користувачів лише за тиждень після запуску, а зараз налічує понад 180 мільйонів активних користувачів. Люди використовують цю програму для різних завдань: від написання електронних листів до вирішення завдань з програмування.
У міру того, як подібні програми стають невіднятною частиною повсякденної діяльності, дослідники намагаються зрозуміти, які психологічні та когнітивні наслідки їх використання. Зейнеб Фархат, дослідник із бізнес-школи ISC Paris, ініціювала вивчення того, що відбувається, коли звичне використання переростає у залежність. Більшість ранніх досліджень генеративного програмного забезпечення була зосереджена на його перевагах у сфері освіти та професійної діяльності.
Фархат прагнула задокументувати можливі негативні наслідки делегування інтелектуальних зусиль та задоволення емоційних потреб машині. В основі дослідження лежать усталені психологічні концепції, що стосуються того, як люди керують своїми розумовими зусиллями та мотивацією. Однією з таких концепцій є «когнітивне розвантаження» (cognitive offloading) — процес, у якому люди використовують зовнішні інструменти (наприклад, калькулятори чи пошукові системи), щоб зменшити обсяг інформації, яка потребує обробки чи запам'ятовування.
Ще одна ключова ідея стосується психологічних потреб в автономії, компетентності та соціальній взаємодії. Коли люди відчувають свою компетентність і здатність контролювати власні дії, їхня мотивація, як правило, зростає. Фархат вирішила з'ясувати, як постійний доступ до інтелектуального цифрового помічника може змінити ці процеси.
Дослідницю цікавило, чи не спричинить перекладення когнітивних завдань на алгоритм до зниження здатності користувача мислити самостійно. Для вивчення цих аспектів Фархат провела невелике дослідження за участю 45 молодих людей із Франції. Всі учасники віком від 18 до 25 років були активними користувачами, які взаємодіяли з ChatGPT щодня.
Фархат провела напівструктуровані інтерв'ю з кожним учасником — особисто чи по відеозв'язку. Розмови тривали від 45 до 60 хвилин. Під час розмов обговорювалися способи використання програми, її вплив на звички у навчанні чи роботі, а також емоційні переживання користувачів.
Потім Фархат проаналізувала розшифровки інтерв'ю, щоб виявити повторювані теми в досвіді користувачів. Аналіз показав, що сильна залежність від програмного забезпечення часто перешкоджала самостійному мисленню. Учасники зазначали, що наявність миттєвих відповідей під рукою знижувало їхню схильність до глибокого аналізу проблем чи оцінки джерел.
Деякі учасники відзначали ознаки інтелектуальних лінощів і скорочення концентрації уваги. Також повідомлялося про труднощі із запам'ятовуванням інформації: користувачі перекладали функцію пам'яті чат-ботові, покладаючись на нього під час пошуку фактів, замість тренувати навички активного відтворення знань.
"Раніше я робив нотатки й активно повторював матеріал, а тепер просто питаю ChatGPT, коли мені щось потрібно", — зазначив один зі студентів, які брали участь у дослідженні. "Проблема в тому, що мало що залишається в голові. Мені здається, моя пам'ять ослабла, тому що я покладаюсь на ChatGPT, а не намагаюся згадати щось самостійно."
Результати інтерв'ю показали, що інтенсивне використання програми негативно позначалося на психологічному стані учасників, підриваючи їхнє почуття самостійності та впевненість у власних судженнях. Багато користувачів починали сумніватися в правильності своїх рішень і зверталися до програми за підтвердженням навіть у простих ситуаціях, наприклад, при виборі слів для звичайного електронного листа.
Легкість отримання швидких відповідей знижувала внутрішню мотивацію вивчення нового. Оскільки процес навчання перестав вимагати зусиль, які необхідні для глибокого освоєння теми, він приносив менше задоволення. Деякі учасники навіть відчували тривогу та почуття безпорадності, коли програма була недоступна через технічні роботи.
Один з учасників розповів про випадок, коли система вийшла з ладу, повністю паралізувавши його робочий процес. "Вона була потрібна мені для робочого проєкту, і без неї я відчував себе безпорадним", — поділився користувач. "Мов у мене зникла надійна опора."
Дослідження також виявило зміни у соціальній поведінці. Учасники часто воліли взаємодіяти з програмою, а не обговорювати ідеї з колегами чи викладачами. Це нерідко спричиняло відчуття соціальної ізоляції, оскільки користувачі відвикали від глибокого спілкування з людьми.
Деякі учасники починали сприймати генератор тексту як співрозмовника, наділяючи його людськими рисами. "ChatGPT став моїм другом; він знає про мене все", - заявив один з учасників. "Він завжди поруч, завжди готовий вислухати, і здається, що він розуміє мене краще за більшість людей."
Хоча це приносить тимчасову втіху, живе людське спілкування підміняється реакцією машини. Покладаючись на алгоритм у пошуках емоційної підтримки, людина ризикує стерти межу між технологічним посередництвом та справжньою соціальною взаємодією. Згодом така модель поведінки може послабити навички міжособистісного спілкування та здатність до емпатії.
Попри ці негативні моменти, дослідження виявило приклади конструктивного використання. Деякі користувачі розглядали програму як інструмент спільної роботи, а не як заміну власному інтелекту. Переклавши на програму виконання рутинних завдань — таких як структурування даних чи узагальнення насичених інформацією текстів, ці люди вивільнили ментальний ресурс для вирішення складніших інтелектуальних завдань.
Вони використовували цей інструмент для створення ідей або подолання творчої кризи. Замість просто копіювати згенерований програмою контент, вони брали його за відправну точку, що дозволяло поглянути на речі по-новому. При вдумливому підході використання програми підвищувало впевненість користувачів у своїх силах і знижувало тривожність перед складними завданнями.
Оскільки дослідження спирається на якісні інтерв'ю з невеликою групою молодих людей у Франції, отримані висновки відображають особливості конкретної демографічної групи та не можуть бути екстрапольовані на ширшу аудиторію. Люди старшого покоління чи представники інших культурних середовищ можуть взаємодіяти з подібним програмним забезпеченням інакше. Крім того, дослідження фіксує досвід користувачів лише у конкретний момент часу.
Поки що залишається незрозумілим, чи змінюються ці когнітивні та поведінкові звички у процесі тривалого використання інструментів. Майбутні дослідження повинні охопити більші та різноманітніші групи учасників та проводитися протягом більш тривалого часу, щоб з'ясувати, чи зберігаються виявлені закономірності. Також слід вивчити, як найкраще навчати людей використовувати ці інструменти, розвиваючи адаптивний підхід замість формування залежності від них.
