Канадка з діабетом 1 типу майже десять років залежала від свого глюкометра та ін'єкцій інсуліну, але після однієї дози штучних стовбурових клітин, імплантованих у її печінку, вона тепер вільна від ін'єкцій.
В інтерв'ю CTV 36-річна Аманда Сміт із Лондона, Онтаріо, розповіла, як це бути частиною такого новаторського експерименту, який дозволив її організму знову виробляти власний інсулін.
"Я пам'ятаю, як я була налякана і схвильована", - сказала Сміт про дослідження, "і тепер це історія".
Хоча ситуація покращується для діабетиків 1 типу, підшлункова залоза яких не може виробляти власний інсулін, цей стан все ще вимагає достатнього догляду і найчастіше призводить до того, що людина втрачає щонайменше 10-12 років життя. Жінка, якій у 25 років діагностували пізній юнацький діабет, сказала, що прогноз для цього захворювання завжди здавався «смертним вироком».
"Кінець завжди - це якесь ускладнення діабету", - сказала Сміт.
Після реєстрації у дослідженні стовбурових клітин, яке є предметом нової статті в New England Journal of Medicine, для жінки з Онтаріо все змінилося.
Сміт та 11 іншим учасникам по обидва боки кордону були імплантовані спеціальні ембріональні стовбурові клітини, які були змінені для росту в печінці та перетворення на гормон-продукувальний масив клітин, які секретують інсулін так само як це робить підшлункова залоза людини, яка не страждає на діабет.
З цієї групи дослідження 10 з 12 перестали потребувати ін'єкцій інсуліну принаймні на рік — і, за словами Тревора Райхмана, хірургічного директора Університетської мережі охорони здоров'я у програмі трансплантації діабетиків у Торонто та провідного автора статті, «біологічні заміни» дослідження прижилися.
"У печінці вони зчитують рівень глюкози в крові пацієнта і секретують відповідний гормон", - сказав Райхман про імплантати стовбурових клітин. «По суті, це те саме, як функціонували б ваші власні... клітини».
Якими б неймовірними не були ці результати, є одна умова: щоб стовбурові клітини продовжували працювати, пацієнти повинні приймати імунодепресанти, щоб їх організм не відкидав імплантовані клітини — а це означає, що вони стали більш сприйнятливими до хвороб. (Чарлбі Дін Крік, зірка «Трикутника печалі» 2022 року, приймала імунодепресанти протягом десяти років після видалення селезінки до своєї смерті від інфекції невдовзі після виходу фільму.)
Для Сміт, яка 1 серпня відзначить дворіччя імплантації, відмова від якості життя заради старих ін'єкцій інсуліну та загрози діабетичної коми була очевидною — навіть якщо це означає, що вона стане більш уразливою для хвороб.
"Приймати пару таблеток тричі на день - це ніщо", - сказала вона про свій режим приймання ліків. «Я приймаю їх зі сніданком, обідом та вечерею. Це легко».
Проте така імуносупресія — це не жарт. Як розповів Райхман телеканалу CTV, один із пацієнтів, які брали участь у дослідженні, помер, і причиною цілком могла стати хвороба, яку він підхопив під час приймання вказаних імунодепресантів. Ось чому наступним етапом досліджень будуть імплантати стовбурових клітин, які організм не відкидатиме.
