Часті донори крові можуть отримувати більше, ніж просто теплі, пухнасті відчуття від свого альтруїзму, оскільки здавання крові може також підвищити вашу здатність виробляти здорові клітини крові, потенційно знижуючи ризик розвитку раку крові.
Гектор Уерга Енкабо з Інституту Френсіса Крику в Лондоні та його колеги проаналізували генетичні дані, отримані з клітин крові, зданих 217 донорами з Німеччини віком від 60 до 72 років, які здавали кров понад 100 разів. Вони також вивчили зразки 212 людей того ж віку, які здавали кров менше ніж 10 разів, і виявили, що часті донори з більшою ймовірністю мали клітини крові, які несли певні мутації в гені, що називається DNMT3A.
Результати дослідження опубліковані в журналі Blood.
Щоб зрозуміти цю різницю, команда генетично сконструювала стовбурові клітини крові людини, які дають початок усім клітинам крові в організмі, з цими мутаціями та додала їх у лабораторні чашки разом із немодифікованими клітинами. Щоб імітувати ефекти донорства крові, вони також додали в деякі чашки гормон під назвою еритропоетин (EPO), який організм виробляє після втрати крові.
Через місяць клітини з мутаціями частого донорства зростали на 50 відсотків швидше, ніж клітини без мутацій, але тільки в чашках, що містять EPO. Без цього гормону обидва типи клітин росли з однаковою швидкістю.
"Це говорить про те, що при кожній здачі крові у вашій системі відбуватиметься викид EPO, і це сприятиме зростанню клітин із цими мутаціями DNMT3A", - говорить Енкабо.
Щоб з'ясувати, чи корисно мати більше цих клітин крові, що мутували, команда змішала їх з клітинами, що несуть мутації, які підвищують ризик лейкемії, і знову виявила, що в присутності EPO клітини частого донорства значно перевершували інші й були здатні краще виробляти еритроцити. Це говорить про те, що мутації DNMT3A корисні та можуть пригнічувати зростання ракових клітин, говорить Енкабо.
"Це схоже на те, якби донорство крові чинило тиск відбору для підвищення пристосованості ваших стовбурових клітин та їх здатності до відновлення", - говорить Еш Той з Університету Брістоля, Великобританія. "Ви не тільки можете врятувати чиєсь життя, але, можливо, ви підвищуєте пристосованість вашої кровоносної системи".
Потрібні подальші дослідження, щоб перевірити, чи це дійсно так, каже Марк Мансур з Університетського коледжу Лондона, оскільки лабораторні експерименти дають дуже спрощену картину того, що відбувається в організмі. "Це необхідно підтвердити на набагато більшій когорті, серед різних етнічних груп, серед жінок та інших вікових груп", - говорить Мансур. Він також зазначає, що донори без мутації DNMT3A можуть не побачити цієї переваги.
