Амбіполярна зельтерська
Міжнародна група вчених з НАСА та інших установ повідомляє, що вони виявили слабке електричне поле, що охоплює всю нашу планету, підтверджуючи гіпотезу, яка вперше була висунута дослідниками кілька десятиліть тому.
Як докладно описано у новій статті, опублікованій у журналі Nature, для цього відкриття команда використала спостереження місії НАСА «Ендьюренс». Суборбітальна ракета була запущена в травні 2022 року і досягла висоти 477 миль (768 кілометрів), вимірюючи найменші зміни електричного заряду.
Відкриття «амбіполярного електричного поля» Землі, яке, можливо, відіграло важливу роль в еволюції нашої планети, може допомогти нам у пошуку віддалених та потенційно гостинних планет за межами нашої зіркової системи.
Відчуття електрики
Гіпотеза про енергетичне поле була вперше висунута дослідниками наприкінці 1960-х років. На той час космічний корабель, що перетинав полюси нашої планети, виявив витікання заряджених частинок — явище, яке вчені пізніше назвали "полярним вітром".
Ці частки були холодними, попри те, що рухалися із надзвуковою швидкістю, що спантеличувало вчених того часу.
"Щось мало витягувати ці частинки з атмосфери", — сказав провідний автор і головний дослідник Endurance Глін Коллінсон у заяві НАСА.
Через технічні обмеження виявлення передбачуваного електричного поля досі залишалося неможливим.
Ракета НАСА «Ендьюренс» стартувала за кількасот миль від Північного полюса на архіпелазі Шпіцберген, щоб дати команді більше шансів знайти докази існування цього поля.
"Шпіцберген — єдиний у світі ракетний полігон, де можна літати крізь «полярний вітер» і проводити необхідні нам вимірювання", — заявила у своїй заяві співавтор дослідження, фізик з Університету Лестера Сьюзі Імбер.
Прилади ракети мали бути надзвичайно чутливими до змін електричного потенціалу.
"Піввольта — це майже нічого. Воно приблизно таке ж, як батарейка для годинника", — пояснив Коллінсон. "Але цього досить, щоб пояснити «полярний вітер»".
Команда виявила, що частки були запущені в космос із надзвуковою швидкістю, під дією зовнішньої сили, що більш ніж у десять разів перевищує силу гравітації.
Вчені припускають, що амбіполярне поле посилює далекий край іоносфери Землі — захисний бар'єр з електронів, який відбиває більшу частину сонячного випромінювання у верхніх шарах атмосфери.
Результати також натякають на наявність подібних електричних полів навколо інших планет, таких як Венера та Марс.
«Будь-яка планета з атмосферою повинна мати амбіполярне поле», — сказав Коллінсон. «Тепер, коли ми нарешті виміряли його, ми можемо почати вивчати, як воно з часом формувало нашу планету та інші планети».
Джерела: НАСА,
