Важкий підіймач
Вчені досі намагаються зрозуміти, як древнім єгиптянам вдавалося побудувати свої напрочуд великі, але точно спроєктовані піраміди. Не секрет, що стародавні єгиптяни були досить розвинені в технологічному відношенні для свого часу, але нові дослідження показують, що принаймні одна піраміда була побудована з використанням напрочуд складної технології: гідравлічних підіймачів.
Як докладно описано в новому дослідженні, опублікованому в журналі PLOS One, дослідники стверджують, що знайшли докази того, що будівельники піраміди Джосера, також відомої як Східчаста піраміда, використовували систему траншей, тунелів і гребель, щоб направити воду на будівельний майданчик, де з її допомогою підіймали та опускали плавучу платформу, здатну перевозити важкі камені.
"Багато теорій будівництва пірамід припускають, що використовувалася чиста людська сила, можливо, доповнена найпростішими механічними пристроями, такими як важелі та пандуси", — розповів Ars Technica провідний автор дослідження Ксав'є Ландро, генеральний директор Паризького дослідницького інституту Палеотехніки. "Наш аналіз привів нас до використання води як засіб підняття каменів. Ми скептично ставимося до того, що найбільші піраміди були побудовані з використанням лише відомих методів пандусів та важелів".
Тунельне бачення
Східчаста піраміда, яка вважається найстарішою пірамідою в Єгипті, була побудована близько 2680 року до нашої ери, приблизно за сторіччя до Великої піраміди в Гізі. Історики вважають, що її спроєктував легендарний архітектор Імхотеп, якому фараон Джосер доручив звести місце свого майбутнього поховання.
Після багатьох років вивчення древнього клімату та археологічних даних дослідники виявили докази того, що в районі піраміди було більше води, ніж вважалося раніше. Це представило в новому світлі кілька споруд усередині та навколо комплексу, у тому числі вертикальну шахту в центрі Східчастої піраміди, де, на думку дослідників, мали розташовуватися гідравлічні ліфти.
У шахту колись могла надходити вода зі сполучного тунелю під пірамідою довжиною понад 650 футів, який з'єднувався з мережею інших тунелів і, можливо, з величезною траншеєю, яка й досі оточує комплекс пірамід.
Ця теорія також може пояснити походження довколишньої кам'яної споруди, відомої як огорожа Гіср-ель-Мудір, призначення якої довгий час залишалося загадкою. Дослідники припускають, що вона служила «обмежувальною греблею», зберігаючи воду під час сильних повеней і фільтруючи її від відкладень, що запобігало б засміченню тунелів.
Мокрий спосіб
Результати викликали суперечки серед експертів у цій галузі. Недоброзичливці стверджують, що стійких опадів забракло б, щоб заповнити тунелі достатньою кількістю води.
"Ці дощі, навіть заповнивши вади (суху долину, за винятком сезону дощів) водою, не змогли б заповнити сухий рів навіть у невеликій мірі", — повідомив CNN Фабіан Вельц, директор Інституту археології в Університеті кардинала Стефана Вишинського у Варшаві, Польща. "Ці води негайно під дією сили тяжіння були б відведені вглиб скельного масиву, в чому немає жодних сумнівів (якщо це не був біблійний потоп)".
А Захі Хавасс, колишній державний міністр Єгипту у справах старожитностей, тією чи іншою мірою назвав ці дослідження нісенітницею.
«Я веду розкопки в Гіср-ель-Мудірі останні 12 років», — розповів Хавасс IFLScience. «Під час розкопок я не побачив жодного доказу, що підтверджує [що це була гребля]».
Багато чого суперечить цій теорії, і автори дослідження визнають, що необхідні додаткові дослідження, щоб довести свій здогад. Але принаймні треба віддати їм належне за те, що вони висунули цю ідею.
Джерела: Ars Technica
