Можливо, ця порада не має тієї ж сили, що й безкомпромісна цілеспрямованість, але, згідно з математичною моделлю, створеною вченими для вивчення того, як виявляються амбіції, прагнення до рівня трохи вище середнього зазвичай дає кращі результати.

Для тих, хто хоче більше математики у своєму житті, модель надає керівний принцип для різних ситуацій: від визначення того, на яку зарплату погодитися і яку квартиру винаймати, до того, чи краще зайняти перше місце для паркування, що трапилося, або почекати кращого. Це може навіть допомогти у знайомствах.

Метт Берджесс, економіст з Університету Вайомінгу, сказав, що модель забезпечує математичну основу для загальноприйнятих уявлень із деякими важливими модифікаціями. "Ми чуємо суперечливі поради: з одного боку, ми не хочемо задовольнятися тим, що маємо, а з іншого - не хочемо гнатися за недосяжним і розчаровуватися", - сказав він. "Головний висновок з нашої роботи полягає в тому, що, як правило, ви досягнете найкращих результатів, якщо будете прагнути показників вище середнього, але не нескінченно високих".

Берджесс та його колеги заглибилися в механіку амбіцій після того, як у більш ранніх дослідженнях було виявлено, що рибальство показує найкращі результати, коли рибалки припиняють пошуки нової риби, досягнувши уловів вище за середній. Вони хотіли перевірити, чи математика підтверджує цю стратегію і в інших сферах життя.

У моделі агенти представляють людей, які шукають певну винагороду та мають граничне значення того, що їх задовольнить. Наприклад, пошук роботи із певною зарплатою. У ході роботи моделі агенти відхиляють пропозиції, які нижчі за їх порогове значення, і приймають ті, які відповідають цьому порогу.

Щоб вивчити різні сценарії, дослідники експериментували з пороговими значеннями та пропозиціями, які отримували агенти. У деяких випадках високі винагороди були рідкістю, наприклад, вони нагадували шанси підприємця стати мільярдером. В інших випадках високі винагороди були звичайним явищем, схожим на пошук цікавої книги в книгарні.

Дослідники, у тому числі Кет Ландгрен, науковий співробітник Стенфордського університету, і Райан Лангендорф, теоретичний еколог з Університету Колорадо в Боулдері, виявили, що оптимальне задоволення досягалося при встановленні планки вище за середній рівень, але не надмірно. Коли агенти були надмірно амбітні, тобто їх порогове значення було значно вищим за середню винагороду, в середньому вони показували гірші результати, ніж агенти, які були менш амбітні на ту ж величину. Коротко кажучи, бути занадто прискіпливим гірше, ніж бути просто прискіпливим.

Було вигідно бути більш амбітним, ніж у середньому, коли винагороди були нестабільними, подібно до полювання за квартирами на ринку будинків мрії та халуп. Те саме відбувалося, коли негативні крайнощі були більш позитивними, що може ставитися до економічної політики, спрямованої на стимулювання економічного підйому за одночасного запобігання глибокій рецесії.

Ще одне відкриття, яке нікого не здивує у соціальних мережах, — це небезпека оцінки свого успіху щодо тих яскравих моментів, про які люди пишуть у соціальних мережах. Коли агенти мали таке спотворене уявлення про світ, вони ставали хронічно незадоволеними й упускали досяжні нагороди. Подробиці опубліковані в журналі Physical Review E. Ландгрен сказав, що результати наголошують на важливості знання всього спектра можливостей, а не тільки тих, про які хваляться в соціальних мережах.

Хоча модель до певної міри підтверджує загальноприйняті уявлення, автори визнають, що реальне життя складніше. Отже, вона може бути основною стратегією для пошуку кращого партнера. "Я не наважуюся кількісно оцінювати відносини таким чином", - сказав Ландгрен.

Норман Вінсент Піл, американський священник і пропагандист позитивного мислення, закликав людей «прагнути до Місяця», додаючи: "Навіть якщо ви промахнетеся, ви опинитеся серед зірок". Модель припускає, що ця порада потребує коригування. "Я б сказав, цільтеся трохи нижче Місяця", - сказав Ландгрен. "Прагніть зір, але переконайтеся, що зірки, які ви бачите, - це те, що дійсно існує".

Пітер Ейтон, директор Центру досліджень прийняття рішень у бізнес-школі Лідського університету, заявив, що, хоча автори й визнали, що модель простіша, ніж рішення в реальному житті, вона "спонукає замислитися щодо розуміння взаємозв'язку між амбіціями та досягненнями".

"Наші амбіції можуть дуже тонко і примхливо змінюватися", - сказав він. "Одне дослідження бігунів на марафонах у США показало, що просте прохання до бігунів вказати мету перед забігом покращило їхні результати порівняно з бігунами, яких про це не просили". Перевага була еквівалентна збільшенню тренувань на 13,5% або дев'яти років омолодження для 42-річного бігуна.

До кінця цього року НАСА планує відправити на поверхню Місяця два місячні посадкові модулі Blue Moon компанії Blue Origin для доставлення двох місячних всюдиходів, які розробляють комерційні партнери Astrolab і Lunar Outpost.

Тим часом компанія Firefly Aerospace, чий посадковий модуль Blue Ghost успішно приземлився на Місяці у березні 2025 року, займеться розробкою безпілотних літальних апаратів для дослідження нерівної поверхні.

І це лише підготовка до місії НАСА «Артеміда-4», першої запланованої пілотованої посадки за півстоліття, яка попередньо запланована на 2028 рік. «Артеміда-3», яка спочатку замислювалася як спроба посадки, тепер включатиме випробування посадкового модуля Blue Origin або Starship компанії SpaceX на низькій навколоземній орбіті наступного року.

Назвати плани НАСА щодо створення місячної бази амбітними було б величезним применшенням. По-перше, посадковий модуль Blue Moon компанії Blue Origin ще не зміг успішно доставити корисне навантаження на навколоземну орбіту після невдалої спроби минулого місяця. Досягнення Місяця, м'яка посадка та випуск роботизованого посадкового модуля, ймовірно, виявляться набагато складнішим завданням.

Агентство представило плани трьох «місій місячної бази», починаючи з доставляння наукових приладів компанією Blue Moon «восени 2026 року», за якою буде доставляння «понад 1100 фунтів вантажу на посадковому модулі Griffin компанії Astrobotic», включаючи марсохід.

Третя місія, яка «також запланована на цей рік», доставить ще більше наукових корисних навантажень, у тому числі розроблюваних Європейським космічним агентством та Корейським інститутом астрономії та космічних наук.

"Ці місії — перші з понад дюжини місій, які будуть оголошені цього року, кожна з яких призначена для отримання оперативних даних та зниження ризиків перед пілотованими операціями на поверхні в рамках програми «Артеміда»", — написало агентство у своєму звіті про захід у вівторок.

Сама база займатиме сотні квадратних миль, за словами керівника програми місячних баз Карлоса Гарсіа-Галана. Безпілотники, що отримали назву MoonFall, позначатимуть периметр цієї бази, що неминуче може стати вельми спірним позначенням території.

MoonFall, ініціатива, очолювана Лабораторією реактивного руху НАСА, спрямована на посадку поблизу Південного полюса Місяця до 2028 року. Оптичні камери високої роздільної здатності, встановлені на безпілотниках розміром приблизно сім футів у поперечнику та чотири фути у висоту, будуть робити докладні знімки передбачуваного рельєфу бази задовго до будь-яких пілотованих посадок. У своїй заяві адміністратор НАСА Джаред Айзекман заприсягся, що США «ніколи більше не відмовляться від Місяця», розвиваючи свою програму «Артеміда».

"Ми повертаємося на Місяць, будуємо базу і робимо інші речі", - написав він, посилаючись на культову промову Джона Ф. Кеннеді 1962 про політ на Місяць. "Це більше не те, про що можна прочитати в підручниках історії, ви творите історію".

Однак, враховуючи величезну складність завдання, успішний запуск не однієї, а цілої серії місій на поверхню Місяця до кінця 2026 може незабаром зіткнутися з серйозним випробуванням реальністю. Іншими словами, нас не здивує ще більше затримок, оскільки НАСА під керівництвом Айзекмана посилює тиск на створення постійної присутності на Місяці.

Якщо терміни будуть порушені — що, з огляду на історичні прецеденти, далеко не виключено, — Китай може таки випередити США до кінця цього десятиліття, як попереджають експерти.

"Мене анітрохи не здивує, якщо Китай випередить Китай", - заявив Бі-Бі-Сі Сімеон Барбер, вчений-місяцезнавець з Відкритого університету.

—

Система, що отримала назву SMEAR-ULM, є високотехнологічним рішенням, здатним виявляти рак шкіри на ранніх стадіях шляхом вимірювання дрібних змін температури на поверхні шкіри. Результати дослідження, проведеного під керівництвом професора INRS Цзіньян Лян, опубліковано у журналі Nature Sensors.

Робота проводилася у тісній співпраці з кількома дослідницькими групами, включаючи групи під керівництвом професора INRS Фіоренцо Ветроне, а також професора фармакології Давіда Брамбілла та професора медицини Сільвена Мелоша з Університету Монреаля.

Потенційний вплив цієї роботи є значним, кажуть вчені.

Зростання числа випадків захворювання

Захворюваність на меланому в Канаді продовжує зростати, і рання діагностика має вирішальне значення для підвищення показників виживання. Сучасні діагностичні підходи ґрунтуються на візуальному огляді з подальшою біопсією — інвазивними та іноді непотрібними процедурами.

Завдяки можливості швидкої, прямої та неінвазивної оцінки підозрілих уражень шкіри, ця технологія може скоротити кількість непотрібних біопсій, підвищити точність ранньої діагностики та підтримати ухвалення клінічних рішень.

"Наша мета - надати мінімально інвазивний інструмент для виявлення дуже маленьких, але все ще агресивних меланом", - сказав Цзіньян Лян, старший автор дослідження, що спеціалізується на надшвидкій візуалізації та біофотоніці в INRS.

"Через свій невеликий розмір (меланоми) зазвичай виключаються з клінічного візуального огляду, що залишає загрозу поза увагою. Ми хочемо їх виявити, щоб можна було якнайшвидше вжити заходів.

"Хоча це дослідження проводилося на мишах, ця тваринна модель відтворює генетичні зміни, що спостерігаються в меланомах людини, і тому потенційно може принести користь пацієнтам", - додав Сільвен Мелош, дослідник з Інституту досліджень імунології та раку Університету Монреалю та співавтор дослідження.

Цей підхід також переосмислює роль температури у виявленні раку. Хоча відомо, що пухлини генерують більше тепла через свою вищу метаболічну активність, цей сигнал традиційно був занадто неточним для використання як діагностичного маркера. SMEAR-ULM змінює це, перетворюючи незначні температурні зміни на високочутливий та вимірний сигнал.

Тимчасове «татуювання»

В основі системи лежить пластир із безболісних мікроголок, які вводять спеціальні наночастинки безпосередньо під шкіру. Ці наночастинки утворюють тимчасове «інтелектуальне татуювання», яке поводиться як масив мікроскопічних термометрів.

При освітленні ближнім інфрачервоним світлом наночастинки випромінюють видиме світло. Важливо, що тривалість цього світлового випромінювання залежить від локальної температури. Оскільки ракові клітини споживають більше кисню та поживних речовин, аніж здорові клітини, вони виділяють додаткове тепло, яке можна виявити за допомогою цього оптичного сигналу.

Використовуючи надшвидку систему візуалізації, SMEAR-ULM захоплює всю цю інформацію в одному високошвидкісному знімку, створюючи докладну теплову карту з просторовою роздільною здатністю менше міліметра та температурною чутливістю менше градуса.

"Ми отримуємо всю необхідну інформацію для миттєвої температурної карти за один знімок, що робить метод швидким і надійним для безперервного моніторингу аномальних теплових реакцій у невеликих меланомах - навіть у складних умовах in vivo", - сказав головний автор дослідження Інмін Лай, науковий співробітник INRS, який захистив докторську дисертацію в галузі енергетики та матеріалознавства в INRS.

Усього чотири дні

Завдяки цьому дослідники успішно виявили мікромеланоми вже на чотириденній стадії — стадії, коли вони, як правило, занадто малі, щоб їх можна було ідентифікувати за допомогою звичайних методів візуалізації.

Навпаки, звичайні методи тепловізійного фільмування ґрунтуються на інфрачервоних технологіях, які страждають через обмежену роздільну здатність та високого рівня шуму. В результаті вони зазвичай виявляють тільки пухлини розміром понад 5 міліметрів - ураження, що вже можна побачити неозброєним оком.

Крім того, наявні методи виявлення на основі мікроголок потребують багаторазових вимірювань, що обмежує їх використання на живих організмах.

Технологія SMEAR-ULM долає ці обмеження, поєднуючи кодування мікроголками, наночастинки, леговані рідкісноземельними елементами, та надшвидку оптичну візуалізацію в систему, здатну до термічного картування in vivo в режимі реального часу за один знімок.

За словами дослідників, цей прорив ефективно перетворює температуру шкіри з вторинного індикатора на точний діагностичний біомаркер для меланоми на ранній стадії.

Крім виявлення раку шкіри, їх платформа може бути адаптована для картування інших фізіологічних параметрів, таких як pH або концентрація іонів, відкриваючи нові можливості в біомедичній візуалізації та діагностиці.

INRS

Одну з найнебезпечніших схем — вербування дропів, або так званих «грошових мулів» пояснює начальник 9-го відділу управління протидії кіберзлочинам в місті Києві капітан поліції Андрій Пархоменко.

Хто такі дропи?

Дроп — це людина, яка надає свою банківську картку, рахунок або особисті дані для переказу чи обготівковування чужих коштів.

Найчастіше ці гроші отримані незаконним шляхом: через шахрайство, кібератаки, продаж наркотиків, фінансові махінації чи інші злочини.

Основна мета злочинців — приховати походження грошей і заплутати сліди. Саме тому вони використовують чужі банківські рахунки.

Багато людей стають дропами через необізнаність, думаючи, що просто допомагають із переказами або працюють «посередниками». Але незнання закону не звільняє від відповідальності.

Як працює схема?

Шахраї розміщують оголошення про «легкий заробіток» у соцмережах, месенджерах, Telegram-каналах або на сайтах вакансій. Людині пропонують:

За це обіцяють винагороду — від кількох сотень до тисяч гривень на день. При цьому роботодавці часто запевняють, що все “законно”, “офіційно” або “це просто фінансовий сервіс”.

Насправді ж людина стає частиною злочинного ланцюга.

Чому це небезпечно?

Бути дропом — це не “підробіток”, а ризик кримінальної відповідальності.

Важливо розуміти:

Крім того, інформація про підозрілі операції може негативно вплинути на кредитну історію та подальше користування банківськими послугами.

Хто найчастіше потрапляє в пастку?

Шахраї зазвичай шукають людей, які потребують швидкого заробітку або не мають достатнього досвіду:

Саме на бажанні швидко заробити й будуються подібні схеми.

Ознаки шахрайської вакансії

Варто насторожитися, якщо:

Особливо небезпечними є “іноземні компанії” без офіційного представництва в Україні — перевірити їхню діяльність практично неможливо.

Що робити, якщо ви вже погодилися?

Якщо ви підозрюєте, що стали дропом:

Чим швидше ви повідомите про проблему — тим більше шансів уникнути серйозних наслідків.

Як убезпечити себе?

Будьте пильні

Швидкий заробіток без зусиль — одна з найпоширеніших приманок шахраїв. Навіть якщо ситуація складна фінансово, не погоджуйтеся використовувати свої банківські реквізити для чужих операцій.

Кілька хвилин “легкої роботи” можуть обернутися роками проблем із законом.

Не ставайте інструментом у руках злочинців.

Команда, що стоїть за цією роботою, зазначає, що наявні ультразвукові методи мають недоліки: безперервний моніторинг частоти серцевих скорочень плода та скорочень матки з використанням сучасних методів призводить до високого рівня помилкових спрацьовувань, у той час, як використання більш традиційних портативних пристроїв для візуалізації обмежено невеликою кількістю сканувань під час вагітності та має виконуватися кваліфікованим оператором.

"Сучасні діагностичні пристрої працюють з перебоями - вони можуть зафіксувати лише моментальний знімок того, що відбувається з дитиною", - сказав професор Шен Сюй зі Стенфордського університету, один із провідних авторів роботи. "Пацієнти можуть проводити такі виміри лише у лікарні. Вони втрачають багато інформації та даних між відвідуваннями лікарні".

На відміну від цього, за словами Сюя, пристрій може безперервно фіксувати те, що відбувається в будь-якому місці.

"Ви не упускаєте жодної деталі, що дозволяє визначити базовий рівень сигналів кожного окремого пацієнта, проаналізувати зміни й характер цих сигналів", - сказав він, - "що може призвести до унікального діагнозу або набору втручань".

Сюй і його колеги створили ультразвуковий пластир, що носиться, який можна використовувати протягом декількох годин для безперервної візуалізації плода в утробі матері та відстеження його кровотоку в режимі реального часу, у тому числі в рухомих структурах, таких як пуповина.

Хоча зараз цей пристрій є експериментальним зразком, підключеним до зовнішньої електроніки та вимагає традиційного ультразвукового дослідження для початкової установки, команда стверджує, що ця технологія, що отримала назву UPatch, є першою у своєму роді.

"Ця стаття знаменує собою дуже важливий крок, який демонструє, як на практиці можна зробити щось подібне", - сказала доктор Антонія Георгієва, старший автор дослідження з Оксфордського університету.

У статті, опублікованій у журналі Nature Biotechnology, команда дослідників повідомила про те, як вони використовували різні електронні компоненти та алгоритми для розв'язання ключових проблем, таких як втрата сигналів під час руху плода в утробі матері та слабкі сигнали, що виникають через глибину кровоносних судин.

Дослідники, багато з яких також працюють у компаніях, які займаються медичними технологіями, протестували UPatch під час випробувань у США та Великій Британії.

В одному з тестів, у якому взяли участь 62 вагітні жінки, команда порівняла вимірювання кровотоку, отримані за допомогою UPatch в одній точці часу, із вимірюваннями, отриманими за допомогою стандартних портативних ультразвукових пристроїв.

"Ми спостерігали тісний збіг між ультразвуковим пластиром і звичайним ультразвуковим пристроєм за всіма цими показниками", — сказав Том Парк, аспірант інженерної школи імені Джейкобса Каліфорнійського університету в Сан-Дієго і провідний автор роботи.

Команда також використовувала пристрій для безперервного моніторингу частоти серцевих скорочень плода та вимірювання кровотоку у 52 вагітних жінок, в одному випадку із драматичними наслідками.

"У разі прееклампсії пристрій UPatch виявив тяжкість внутрішньоутробної затримки зростання плода, що призвело до кесаревого розтину для запобігання мертвонародженню", — заявила команда дослідників.

Парк зазначив, що ще одним важливим висновком пристрою стало те, що вимірювання кровотоку плода можуть динамічно коливатися з часом, включаючи тимчасові зміни, які не обов'язково вказують на постійну проблему.

"Це підкреслює обмеженість використання лише коротких, періодичних сканувань", - сказав він.

Парк додав, що команда зараз розробляє бездротову версію технології: «Наша довгострокова мета — ультразвукова система, що носиться, яку можна використовувати безперервно в повсякденному житті, в тому числі вдома і під час звичайної діяльності».

Сюй зазначив, що пристрої, що носяться, особливо підходять для регіонів з обмеженими ресурсами, таких як країни з низьким і середнім рівнем доходу, а Георгієва сказала, що переваги таких пристроїв будуть дуже широкими.

"Потенціал для безпосереднього запобігання мертвонародженню величезний", - сказала вона, додавши, що пристрій також може надати важливі наукові дані.

"Для нас наявність подібних даних може відчинити двері для вивчення набагато більшої кількості факторів, завдяки яким одні діти виживають [в утробі матері], а інші – ні".

моніторинг

Нова технологія, розроблена вченими зі Школи фізики та астрономії Університету Монаша, поєднує передові матеріали та нанотехнології для подолання давньої проблеми в «велітроніці» — нової галузі, яка може стати основою для швидших та енергоефективних обчислень та квантових технологій.

Вперше команда продемонструвала повністю інтегровану систему, здатну генерувати спеціальні світлові сигнали, спрямовувати їх у точно заданих напрямках і перетворювати на електричні сигнали - все це в компактному пристрої на основі чіпа.

Ці світлові сигнали несуть інформацію, використовуючи властивість, відому як «долина ступеня свободи» — квантову характеристику матеріалів, яку можна використовувати для кодування та обробки даних абсолютно новими способами.

Провідний автор дослідження, опублікованого в журналі Nature Photonics, доктор Чи Лі заявив, що цей прорив вирішує ключове вузьке місце, яке обмежувало розвиток цієї області протягом багатьох років.

"Досі ми могли генерувати або виявляти ці сигнали, але не могли робити все це в одному інтегрованому пристрої", - сказав Лі.

"Ми створили повноцінну систему на чипі, здатну створювати, спрямовувати та зчитувати цю інформацію з дуже високою точністю".

Доктор Кайцзянь Сін, співавтор та науковий співробітник Університету Монаша, сказав, що пристрій працює шляхом використання надтонких матеріалів, завтовшки всього в кілька атомів, у поєднанні зі спеціально розробленими наноструктурами, які контролюють поведінку світла у надзвичайно малих масштабах.

"Ми використовуємо простий метод пошарового нанесення для інтеграції надтонких матеріалів з метаповерхнями, долаючи технічні проблеми прямого вирощування матеріалів на фотонних структурах та забезпечуючи подальший прогрес у велітроніці", - сказав доктор Сін.

Важливо відзначити, що система працює при кімнатній температурі, що робить її набагато більш практичною, ніж багато квантових технологій, що вимагають екстремального охолодження.

Головний автор, доктор Хаоран Рен, стипендіат програми ARC Future Fellow та керівник групи Monash NanoMeta Group, сказав, що ця робота відкриває двері для нового класу компактних програмованих фотонних пристроїв і може дозволити створювати швидші та енергоефективні обчислювальні системи, а також нові підходи до захищеного зв'язку та обробки даних. "Це значний крок на шляху до технологій, що масштабуються на основі чипів, що використовують світло замість електрики для обробки інформації", - сказав доктор Рен.

"Фотонні пристрої використовують світло для досягнення величезної смуги пропускання, надшвидкої швидкості передачі даних та зниження енергоспоживання, тому досягнуте нами має великий потенціал для застосування у квантових обчисленнях, передових системах візуалізації та оптичних системах зв'язку наступного покоління".

У вражальній демонстрації команда успішно закодувала та обробила два різні зображення одночасно за допомогою пристрою, показавши, як воно може обробляти кілька потоків інформації одночасно.

Професор Стефан А. Майєр, керівник Школи фізики та астрономії та лабораторії нанофотоніки в Університеті Монаша, сказав, що ця робота є значним кроком уперед у подоланні розриву між експериментальною фізикою та практичними інтегрованими технологіями.

"Це важливий крок на шляху до повністю інтегрованих велітронних систем", - сказав професор Майєр. "Об'єднуючи світло та квантові матеріали на чипі, ми отримуємо доступ до нових способів кодування та обробки інформації".

У дослідженні взяли участь фахівці з Австралії, Китаю, Сінгапуру, Німеччини та Японії, які об'єднали свій досвід у галузі нанофотоніки, двовимірних матеріалів та оптоелектроніки. До складу команди Університету Монаша увійшли доктор Чи Лі, доктор Кайцзянь Сін, професор Майкл С. Фюрер, професор Стефан А. Майєр та доктор Хаоран Рен. Важливий внесок також зробили Сінгапурський університет технологій та дизайну; Мюнхенський університет імені Людвіга Максиміліана; та Сіднейський технологічний університет.

Нікотин, хімічна речовина, що викликає звикання до тютюнових виробів, використовується людиною понад 10 000 років. Але, попри десятиліття досліджень, вчені не могли до кінця зрозуміти, як рослини, такі як Nicotiana tabacum — основне джерело тютюну — насправді синтезують молекулу нікотину.

Тепер вчені виявили відсутні гени й фермент, необхідні тютюновим рослинам для виробництва нікотину, і відтворили цей процес у лабораторії та всередині живих рослин, довівши те, як він працює.

Забруднення

Доктор Бенджамін Ліхман з Центру нових сільськогосподарських продуктів (CNAP) кафедри біології Йоркського університету сказав: "Тютюнові рослини можуть використовуватися в біотехнології як платформи для виробництва вакцин або інших фармацевтичних продуктів, але це пов'язано з проблемою присутності нікотину, який забруднює продукти та потребує обробки для його видалення.

"Однак загадка того, як тютюнові рослини виробляють нікотин, існує з кінця 1820-х років, коли нікотин був вперше вилучений із рослин. З того часу ніхто не розгадав таємницю того, як це відбувається. Це важливий момент у науці про рослини та біохімії, оскільки тепер у нас є відповідь, яку ми шукали понад 200 років!

"Завдяки цим новим знанням ми можемо видаляти або перепрофілювати нікотин, який природно виробляється рослиною, і створювати більш досконалі біотехнологічні інструменти, а також у майбутньому відкривається захопливий потенціал для адаптації нікотинової системи тютюну для виробництва корисних фармацевтичних сполук".

Молекула глюкози

Команда дослідників, до якої входили вчені з Копенгагенського університету, виявила, що нікотин спочатку утворюється, бувши пов'язаним із молекулою глюкози, яка додається для надання його будівельним блокам необхідного енергетичного імпульсу для з'єднання. Однак на завершальному етапі глюкоза видаляється, начебто зникаючи. Цей прихований етап пояснює, чому загадка залишалася так довго нерозгаданою.

Бенджамін Швабе, аспірант Йоркського університету та головний автор дослідження, також виявив точні структури двох особливих рослинних ферментів – NaGR та NicGS – які допомагають збирати молекулу нікотину з дрібніших фрагментів. Сама молекула складається з двох сполучених кілець, кожне з яких утворюється у різних частинах метаболізму рослини. Одне утворюється з вітаміноподібної сполуки, інше — з амінокислоти, що пов'язана з побудовою білків.

Доктор Ліхман сказав: "Це захоплює, тому що це реальне практичне застосування. Близький родич тютюну, Nicotiana benthamiana, вже використовується в 'молекулярному рослинництві' для виробництва життєво важливих ліків та вакцин.

"Це відкриває нові можливості для використання тютюнових рослин на благо: не в цигарках, а в ліках та інших цінних продуктах".

"Спостерігаючи за розповсюдженням радіохвиль, ми можемо створити зображення навколишнього середовища та присутніх людей", — каже професор Торстен Штрюфе з KASTEL — Інституту інформаційної безпеки та надійності KIT. "Це працює аналогічно звичайній камері, різниця лише в тому, що в нашому випадку для розпізнавання використовуються радіохвилі замість світлових", - пояснює експерт з кібербезпеки. "Таким чином, не має значення, є у вас при собі пристрій Wi-Fi чи ні".

Вимкнути смартфон недостатньо, щоб уникнути виявлення. За словами дослідників, бездротові пристрої, що знаходяться поблизу, підключені до мережі, все ще генерують достатню кількість сигналів для роботи системи.

Wi-Fi роутери можуть стати прихованими інструментами спостереження

Команда стверджує, що ця технологія може перетворити звичайні роутери на безшумні системи моніторингу, які працюють не привертаючи уваги. "Ця технологія перетворює кожен роутер на потенційний засіб стеження", - попереджає Джуліан Тодт з KASTEL. "Якщо ви регулярно проходите повз кафе, що працює в мережі Wi-Fi, вас можуть ідентифікувати там, і ви можете бути впізнані пізніше — наприклад, державними органами чи компаніями".

Дослідник Фелікс Морсбах зазначає, що спецслужби або кіберзлочинці нині мають простіші способи стеження за людьми, включаючи зламані камери відеоспостереження або підключені до інтернету дверні дзвінки. Однак, за його словами, мережі Wi-Fi є особливою проблемою, оскільки вони майже всюди та значною мірою невидимі.

"Однак усюдисущі бездротові мережі можуть стати практично всеосяжною інфраструктурою стеження з однією тривожною властивістю: вони невидимі та не викликають підозр".

Бездротові мережі зараз поширені в будинках, офісах, ресторанах, аеропортах та громадських місцях по всьому світу, що потенційно забезпечує цій технології величезне охоплення.

Не потрібне спеціальне обладнання

На відміну від попередніх експериментальних систем, які покладалися на дорогі датчики або спеціалізоване обладнання, новий метод працює зі звичайним Wi-Fi обладнанням, що вже є в більшості будинків і підприємств.

Попередні підходи часто залежали від інформації про стан каналу (CSI), яка вимірює, як змінюються радіосигнали після відбиття від стін, меблів і людей. Нова методика натомість використовує звичайний зв'язок між Wi-Fi-маршрутизаторами та підключеними пристроями.

Пристрої безпроводової мережі регулярно відправляють дані зворотного зв'язку, відомі як інформація зворотного зв'язку формування променя (BFI), на маршрутизатор. Оскільки ця інформація передається без шифрування, будь-хто, хто перебуває в зоні дії, потенційно може її прочитати. Дослідники кажуть, що ці відбиття сигналу можуть ефективно створювати кілька «зображень» людини, дозволяючи системам ШІ навчатися та розпізнавати індивідуальні особистості.

Після навчання моделі машинного навчання ідентифікація людини займає всього кілька секунд.

Майже ідеальна точність викликає побоювання щодо конфіденційності

У тестах за участю 197 осіб дослідники заявили, що система ідентифікувала людей з точністю близькою до 100%. Розпізнавання залишалося ефективним незалежно від кута огляду чи ходи учасників.

"Технологія потужна, але водночас пов'язана з ризиками для наших основних прав, особливо для недоторканності приватного життя", - наголошує Струфе.

Дослідників особливо турбує можливість використання цієї технології в авторитарних країнах для стеження за протестувальниками чи відстеження громадян без їхнього відома. Вони закликають до включення більш суворих заходів захисту та гарантій конфіденційності до майбутнього стандарту Wi-Fi IEEE 802.11bf.

Дослідники з Королівського коледжу Лондона протестували кератин, отриманий із вовни, на тваринних моделях і виявили, що він може скеровувати зростання нової кісткової тканини у пошкоджених областях. Результати показують, що цей матеріал може стати перспективною альтернативою для регенеративної медицини та стоматологічних процедур.

"Ми дуже раді вперше показати, як матеріал на основі вовни був успішно протестований на живій тварині для відновлення кісток", - сказав доктор Шериф Ельшаркаві з факультету стоматології, щелепно-лицьової хірургії Королівського коледжу.

Дослідники також наголосили на перевагах матеріалу з погляду екологічності. Вовна - це природний матеріал, який часто викидається як відходи в сільському господарстві, що робить кератин відновлюваним і масштабованим варіантом для медичного застосування.

Довгострокова роль колагену у відновленні кісток

Протягом багатьох років колаген широко використовувався як каркас у регенеративній медицині та стоматології. Він діє як захисний бар'єр, що запобігає порушенню загоєння м'якими тканинами й дозволяє відновлювати кістки в пошкоджених областях.

Попри широке застосування, колаген має низку недоліків. Цей матеріал відносно слабкий і може занадто швидко руйнуватися, особливо в ситуаціях, коли кістка, що гоїться, повинна витримувати тиск або вагу. Вилучення колагену також може бути дорогим та технічно складним процесом.

"З погляду досліджень це важлива віха. Вона позиціює кератин як потенційно новий клас регенеративних біоматеріалів, здатних кинути виклик давній залежності від колагену", - сказав Ельшаркаві.

Для вивчення альтернатив дослідники створили мембрани з кератину, витягнутого із вовни. Матеріал був підданий хімічній обробці для отримання стабільних та міцних каркасів, призначених для підтримки регенерації кісткової тканини.

Кератинові мембрани демонструють багатообіцяльні результати у лабораторних випробуваннях

Спочатку команда протестувала кератинові мембрани на клітинах кісткової тканини людини у лабораторії. Клітини успішно розмножувалися та демонстрували явні ознаки здорового розвитку кісткової тканини.

Потім дослідники імплантували мембрани щурам з дефектами черепа, досить великими, щоб вони не гоїлися самостійно. Протягом наступних тижнів команда спостерігала, як кератинові каркаси підтримували зростання кісткової тканини у пошкоджених ділянках.

Хоча колагенові мембрани загалом сприяли утворенню більшої кількості кісткової тканини, кератинові каркаси створювали більш організовану та структурно стабільну кісткову тканину. Волокна також були краще вирівняні та більше нагадували структуру здорової природної кістки.

Стабільне загоєння наближає кератин до застосування у людини

Кератинові мембрани також добре злилися з навколишніми тканинами й залишалися стабільними протягом всього процесу загоєння. Дослідники заявили, що ці якості є важливими для потенційного застосування в реальній медицині.

"Ми ефективно продемонстрували технологію на тваринній моделі, що робить це набагато більшим, ніж просто ранньою концепцією матеріалу. Це показує, що кератин може підтримувати регенерацію кісткової тканини в живій біологічній системі, що значно наближає технологію застосування у реальних пацієнтів", — сказав Ельшаркаві.

Пристрій, який отримав назву CaroFlex, виготовляється методом 3D-друку з використанням гідрогелю - м'якого, гнучкого матеріалу, схожого на желатин. Цей вибір не випадковий. На відміну від традиційних біоелектродів, виготовлених з твердих металів і пластиків, CaroFlex механічно адаптується до живої тканини та прикріплюється до неї без необхідності накладання швів завдяки вбудованому клейовому нетоксичному шару. Відсутність швів усуває одне з ключових обмежень звичайних імплантатів: поступове пошкодження артеріальної тканини, спричинене природним розширенням та скороченням кровоносних судин.

За словами Тао Чжоу, доцента кафедри матеріалознавства та інженерії Університету штату Пенсільванія та провідного автора дослідження, імплантат впливає на барорецепторний рефлекс — природний механізм в організмі, який регулює кров'яний тиск через спеціалізовані нервові закінчення, розташовані у каротидному синусі. Пристрій імплантується в цю область та випромінює низькочастотні електричні сигнали, які стимулюють ці рецептори, тим самим модулюючи реакцію вегетативної нервової системи без використання ліків.

Тести, проведені на тваринних моделях, дали перспективні результати, які були детально описані в статті, опублікованій у журналі Device. З п'яти оцінених електричних частот чотири знизили кров'яний тиск у середньому більш ніж на 15%. Крім того, аналіз навколишніх тканин через два тижні після імплантації не виявив пошкоджень або імунної відповіді, що підтверджує біосумісність матеріалу.

Зараз команда працює над удосконаленням пристрою та масштабуванням виробництва, перш ніж перейти до клінічних випробувань на людях. Якщо результати підтвердяться на людях, CaroFlex може стати життєздатним варіантом для пацієнтів із резистентною до ліків гіпертонією. Сам Чжоу підкреслює потенціал цього підходу для галузі: "Цей метод виробництва дозволяє нам проєктувати, виробляти та адаптувати біоелектроніку для потенційних клінічних випробувань та комерційного поширення набагато ефективніше, ніж традиційні методи виробництва".

У першому кварталі року ринок праці для осіб віком від 22 до 27 років «помітно погіршився», згідно зі звітом Федерального резервного банку Нью-Йорка. Пізніше голова ФРС Джером Пауелл визнав, що частково виною в цьому може бути штучний інтелект. Компанії, які зазвичай наймали б недавніх випускників, наразі все частіше намагаються автоматизувати цю роботу за допомогою ШІ-помічників, пояснив Пауелл. До кінця року ринок праці для цих молодих фахівців був найсуворішим з часів найгірших днів пандемії.

Наразі глобальне опитування керівників компаній, проведене консалтинговою фірмою Oliver Wyman, показує, що ситуація може ще більше погіршитися протягом наступних двох років.

Згідно з опитуванням, частка керівників компаній, які заявили про намір скоротити кількість молодших посад протягом наступних одного-двох років, подвоїлася, досягнувши 43% порівняно з 17% минулого року. Лише 17% керівників компаній заявили, що переорієнтують наймання на молодші посади.

Замість молодих співробітників керівники дедалі частіше зосереджуються на найманні досвідченіших працівників. Приблизно 30% респондентів заявили, що переорієнтують наймання на посади середнього рівня порівняно з 10% минулого року.

Як підсумовує звіт, ці зміни обумовлені впровадженням ШІ.

"Примітно, що генеральні директори з найбільш довгостроковими горизонтами планування найчастіше планують скорочення штату", - йдеться у звіті. "Це говорить про те, що вони очікують на структурну оптимізацію організації не як заходи щодо скорочення витрат, а як кінцевої точки — результату операційної моделі, доповненої ШІ, яка потребує меншої кількості людей, але впроваджується по-іншому".

ШІ був одним із трьох пріоритетів для більшості генеральних директорів, і понад 90% заявили, що впроваджують ШІ у своїх компаніях, хоча 67% все ще перебувають на стадії планування чи пілотного впровадження.

Штучний інтелект у його нинішньому стані найкраще справляється з автоматизацією завдань, які можуть виконувати працівники на початку кар’єри в компанії, що робить цю демографічну групу особливо вразливою для ініціатив зі скорочення витрат, заснованих на ШІ.

Попри поширене серед топменеджерів переконання, що ШІ настільки перетворює бізнес, що в найближчому майбутньому можна буде автоматизувати значну частину офісної роботи, більшість з них насправді не бачать суттєвої віддачі від своїх інвестицій в ШІ.

Більше як половина респондентів заявили, що ще зарано оцінювати, чи справді впровадження ШІ приносить обіцяні рівні підвищення продуктивності.

Лише 27% генеральних директорів заявили, що віддача від інвестицій в ШІ фактично виправдала чи перевершила очікування, порівняно з 38% всього рік тому, і майже чверть заявили, що не побачили жодного впливу на виручку. Це "не криза довіри", йдеться у звіті, а "визнання того, що масштабне перепроєктування роботи відбувається повільніше та складніше, ніж передбачалося на початку".

Цікаво, що ті небагато керівників компаній, які дійсно бачать віддачу від інвестицій в ШІ, повідомили про порівняно вищий темп переходу до молодших співробітників, ніж ті, хто не бачить віддачі, хоча більшість, як і раніше, віддає перевагу працівникам середньої ланки ніж молодшим.

"Протилежна частина найбільш просунутих користувачів ШІ вважає, що ця технологія підвищує цінність фахівців-початківців, а не замінює їх", — йдеться у звіті.

Хоча в цьому новому рівнянні співробітники середньої ланки, так виглядає, перебувають у вигіднішому становищі, ніж молоді працівники, загальна тенденція, як і раніше, полягає у відмові від наймання. Опитування показало, що 74% генеральних директорів або заморожують, або скорочують чисельність персоналу порівняно з 67% минулого року. Найбільш агресивні скорочення відбуваються у секторах технологій, ЗМІ та телекомунікацій.

Однак ці ініціативи щодо скорочення чисельності персоналу, ініційовані ШІ, можуть виявитися більш ризикованими у довгостроковій перспективі.

"Скорочення чисельності персоналу, що випереджає впровадження ШІ, може зробити організації вразливими, а надмірна залежність від систем, які ще перебувають на стадії розвитку, створює свої власні вразливості", - йдеться у звіті.

Особливо складний аспект – тенденція серед молодих працівників. Скорочення наймання початківців означає, що в галузях, які активно використовують ШІ, надається менше можливостей для навчання на робочому місці та кар'єрного зростання молодим співробітникам. Це потенційно катастрофічно не лише для цих 20-річних, а й для майбутнього ринку праці, який, згідно з цим опитуванням, переважно складатиметься зі співробітників середньої ланки. Оскільки компанії відмовляються від надання можливостей молодим співробітникам для скорочення видатків, вони одночасно ставлять під загрозу свій кадровий резерв.

Учасники обох груп працювали з терапевтом, щоби переробити свій досвід.

Доктор Пітер Хендрікс, професор поведінкового здоров'я в Університеті Алабами в Бірмінгемі та провідний автор дослідження, сказав, що пошук лікування розладу, пов'язаного із вживанням кокаїну, особливо актуальний з низки причин. На цей час немає схвалених FDA ліків проти залежності від кокаїну або інших стимуляторів, таких як метамфетамін.

Передозування стимуляторами забирають життя дедалі більшої кількості американців. Згідно з останньою глобальною доповіддю ООН про наркотики, кількість смертей від кокаїну зростає у всьому світі, а виробництво кокаїну досягає рекордно високого рівня.

Понад десять років тому Хендрікс шукав способи, як псилоцибін міг би допомогти людям уникнути ув'язнення. Великий місцевий масив даних з Бірмінгема показав, що "вживання кокаїну є найсильнішим фактором, який визначає залучення до системи кримінального правосуддя та рецидивізм", — сказав Хендрікс. Це особливо правдиво для малозабезпечених чорношкірих чоловіків, які становили більшість учасників дослідження. Хоча білі люди частіше повідомляють про вживання кокаїну протягом життя, ніж чорношкірі, чорношкірі частіше заарештовуються за злочини, пов'язані з кокаїном.

Деякі експерти вважають, що механізм, який, ймовірно, змушує псилоцибін діяти на кокаїн, може також діяти на багато інших класів речовин, що викликають залежність. Робін Кархарт-Харріс, нейробіолог, який вивчав дію психоделіків на мозок, вважає, що психоделіки підвищують нейропластичність та психологічну пластичність — або здатність змінювати мислення та поведінку. Він каже, що залежність за своєю природою пов'язана з опором до зміни жорстких, імпульсивних моделей поведінки.

Габріель Агін-Лібес, клінічний психолог з Єльської медичної школи, зазначає, що "псилоцибін відрізняється" від більшості препаратів від залежності, які "впливають на ті ж нейрохімічні системи, що і сама речовина". Препарати від опіоїдної залежності діють на ті ж рецептори, що й опіоїди; нікотинові пластирі замінюють нікотин у тютюні безпечнішою формою.

Псилоцибін, з іншого боку, "викликає глибокий змінений стан свідомості, як правило, за один сеанс, у контексті структурованої психотерапії", — пояснила Агін-Лібес, зазначивши, що псилоцибін не є підтримувальним препаратом, який люди повинні приймати постійно.

"Це швидше каталізатор у терапевтичному процесі", - додала Агін-Лібес.

Ідея полягає в тому, що за допомогою терапевта одна доза може сприяти зміні перспективи та розвитку самоспівчуття, що допомагає людям змінити свою поведінку. Це може бути особливо ефективно при кокаїновій залежності, оскільки симптоми абстиненції мають швидше психологічний і менш болісний фізичний характер, ніж при залежності від таких речовин, як опіоїди або алкоголь, — сказала Агін-Лібес. До поширених симптомів абстиненції від кокаїну відносяться кошмари, збудження, депресія та потяг.

У критичному коментарі, опублікованому разом із дослідженням, вказувалося, що результати можуть бути незастосовні загалом, оскільки у дослідженні не брали участь люди із супутньою депресією та тривожністю. Але Кархарт-Харріс зазначив, що псилоцибін демонструє перспективні результати при обох цих станах.

Як і залежності, депресія та тривожність — це розлади, за яких «люди застряють у рутині», — сказав Кархарт-Харріс. Псилоцибін може допомогти людям вибратися з цієї рутини, і Агін-Лібес і Хендрікс з цим згодні. Успіх дослідження є явною ознакою того, що псилоцибін для лікування розладу, пов'язаного з вживанням кокаїну, є багатообіцяльним методом лікування, який слід перевести на більш масштабні клінічні випробування.

Дослідження також примітне тим, що це перше клінічне дослідження психоделіків, у якому більшість учасників були чорношкірими. Хоча багато духовних ритуалів з використанням психоделіків зародилися в корінних суспільствах Латинської Америки та Африки, сучасна психоделічна культура США часто асоціюється з Кремнієвою долиною, а також з білими елітними особистостями, такими як Майкл Поллан.

Агін-Лібес зазначила, що нещодавній систематичний огляд "показав, що учасники клінічних випробувань психоделіків у США, як правило, мають вищий соціально-економічний статус і непропорційно частіше є білими порівняно з населенням загалом".

"Тут є кілька рівнів", - сказала Агін-Лібес. Реклама у соціальних мережах, університетські списки розсилки та сарафанне радіо для набору учасників клінічних випробувань можуть з більшою ймовірністю охопити забезпечене біле населення. Хендрікс зазначив, що при наборі учасників для дослідження "ми хотіли набрати людей, залежних від кокаїну або тих, що страждають на кокаїнову залежність, які хотіли припинити його вживання".

В оголошеннях про набір учасників для психоделічних випробувань часто прямо згадуються психоделіки, що підвищує можливість залучення людей, вже зацікавлених у лікуванні за допомогою психоделіків. Але в цьому дослідженні вчені просто оголосили, що шукають людей, які намагаються покинути кокаїн.

"Вибірка учасників репрезентативна для популяції людей з кокаїновою залежністю, які бажають кинути вживання кокаїну в Бірмінгемі, штат Алабама", - сказав Хендрікс.

Той факт, що випробування не було розроблено для залучення ентузіастів психоделіків, також може означати, що воно менш схильне до «ефекту очікування», який може викликати підозри щодо результатів психоделічних випробувань. Люди можуть добровільно брати участь, тому що вже вірять у психоделіки, і тоді вони зазвичай можуть здогадатися, отримали вони плацебо чи ні, тому що психоделіки мають дуже виражений ефект.

Серед цих оновлень — нова версія пошукового рядка, яка може сканувати веб від імені користувача, і новий режим Gemini, який може працювати автономно протягом певного часу.

Ці зміни наближають пошукову систему Google до її найбільших конкурентів сьогодні: Anthropic та OpenAI, чиї складні моделі ШІ взяли на себе частину функцій пошукових систем та веббраузерів.

Оновлений пошук

Google роками відходив від надання списку синіх посилань на пошукові запити. Але оновлена ​​пошукова система, що працює на новій моделі Gemini 3.5 Flash, є, можливо, найбільшим зрушенням у бік ШІ та відходом від традиційного пошуку.

Нове поле пошуку розширюється, щоб вміщати довші та розлогіші запити, які відповідають тому, як користувачі вводять текст або спілкуються в Gemini або ChatGPT.

Користувачі зможуть створювати «агентів» у пошуковій системі Google, які зможуть самостійно відстежувати чи досліджувати теми. Google стверджує, що це корисно для завдань, які потребують відстеження та моніторингу оголошень та списків з часом, наприклад, пошуку квартири або нових релізів одягу. Наприклад, можна ввести запит типу "Тримайте мене в курсі, коли хтось із моїх улюблених спортсменів оголошує про колаборації кросівок або випуск іменних моделей", щоб Google відстежував оголошення від відомих спортсменів та брендів, — наводить компанія як приклад у пресрелізі.

Google також тепер буде генерувати користувацькі візуалізації та мінідодатки у відповідь на певні запити, наприклад, створювати фітнес-трекер, який включає місце розташування користувача, дані про погоду і програми, підключені до його облікового запису Google.

Нова іскра

З моменту запуску Gemini, що працює на основі штучного інтелекту, Google зазнавав труднощів із розмежуванням голосового помічника від основної пошукової системи. Spark, новий режим Gemini, здатний виконувати завдання у фоновому режимі, - це остання спроба змінити ситуацію. Spark зможе виконувати повторювані довгострокові завдання, такі як моніторинг виписок по кредитних картках та поштових скриньок на предмет важливих оновлень, а також створення зведень чи списків справ.

Він також може посилатися на контент з певних програм, наприклад, компілювати нотатки з Google Docs, Gmail і Slides, і компанія заявляє, що в майбутньому буде підтримуватися більше програм.

Компанія також додає Spark у програму Gemini на комп'ютерах Mac, щоб вона могла працювати з локальними файлами, а користувачі зможуть відстежувати дії свого помічника зі своїх телефонів за допомогою нової функції під назвою Android Halo. За словами Google, помічник залишиться активним, навіть коли ноутбук користувача закритий або заблоковано.

Акцент на автономних функціях здається прямою відповіддю на OpenClaw, гучного ШІ-агента, який викликав фурор у Кремнієвій долині на початку цього року завдяки своїй здатності запускати програми та команди без постійних запитів з боку користувача.

Створення ШІ

Google розробляє ШІ-агентів вже багато років, хоча варіанти їх застосування в основному зосереджені на конкретних завданнях, таких як покупки або керування електронною поштою, і не набули широкого поширення серед споживачів. Здебільшого це пов'язано з тим, що технологія просто недостатньо надійна.

"Я думаю, існує якась 'зловісна долина', коли моделі ще недостатньо хороші, тому їм не можна повністю довіряти, і тому ви не зовсім впевнені в тому, що можете, а що не можете робити", - сказала CNN Тулсі Доші, старший директор з управління продуктами в Google DeepMind.

Google сподівається, що оновлення наблизять компанію до її головної мети — створення штучного загального інтелекту: теоретичної стадії ШІ, на якій технологія стане такою ж інтелектуальною, як людина, у широкому спектрі областей. OpenAI, Meta та інші компанії змагаються за першість у досягненні цієї мети.

Однак, перш ніж стане можливим створення загального ШІ, йому доведеться покращити здатність до оновлення власного інтелекту, заявив Корай Кавукчуоглу, технічний директор лабораторії DeepMind AI та головний архітектор ШІ компанії.

"Зараз наші моделі мають певні можливості для цього, але, як ви можете собі уявити, вони дещо статичні в часі", - сказав він CNN перед конференцією Google, присвяченій анонсу оновлень.

DeepMind

DeepMind знаходиться в центрі стратегії компанії в області ШІ та став одним з її найбільших активів у перегонах за ШІ. Це «секретна зброя Google у війні за ШІ», за словами Дейва Маккарті, аналітика, який займається хмарними та інфраструктурними сервісами у дослідницькій компанії The International Data Corporation. Більшість технологічних компаній не мають величезного охоплення споживачів і прямого доступу до дослідницької лабораторії та хмарних систем.

"Google - єдина компанія, яка, наскільки я можу судити, дійсно є у всіх цих областях", - сказав Маккарті.

Проте, Anthropic і OpenAI значною мірою сприймаються як випередниками Google у створенні бізнес-продуктів з урахуванням ШІ; Anthropic цього року швидко випускає нові моделі та ШІ-агентів для програмування, фінансів та інших офісних завдань. У квітні на частку Anthropic припадало 34,4% платних бізнес-підписок на ШІ в США, на OpenAI — 32,3%, а на частку Google — всього 4,5%. Ці дані отримані від фінансової платформи Ramp, яка проаналізувала дані про контракти та транзакції з компаніями, що займаються ШІ, з більш ніж 50 000 американських підприємств.

ШІ також викликає побоювання щодо майбутнього робочих місць, безпеки та впливу будівництва центрів обробки даних на місцеві спільноти та навколишнє середовище. За даними Pew Research, половина дорослих американців кажуть, що розширене використання ШІ у повсякденному житті викликає у них радше занепокоєння, ніж захоплення.

Але Google, як і багато інших компаній, робить ставку на майбутнє цієї технології. Зараз у Gemini понад 900 мільйонів активних користувачів, і компанія планує витратити цього року близько 180-190 мільярдів доларів на витрати, пов'язані з інфраструктурою ШІ та чипами, заявив генеральний директор Alphabet Сундар Піча на пресконференції перед конференцією.

І технологія, безперечно, продовжуватиме швидко розвиватися. Варун Мохан, директор Google DeepMind, який працює над продуктом Google Antigravity AI для розробки програмного забезпечення, сказав, що вони випускають нові версії "майже кожен день" для внутрішніх розробників.

"Ми розуміємо, що нам доведеться дуже швидко вносити зміни, тому що в іншому випадку у нас буде застарілий продукт для наших користувачів", - сказав він. "І ми надамо нашим користувачам ведмежу послугу, якщо просто дотримуватимемося наших уявлень про те, яким продукт є сьогодні".

Відеоігри є третім за популярністю видом дозвілля у світі. Сучасні відеоігри призначені не тільки для простої розваги чи задоволення. Багато з цих ігор містять складні сюжети, які викликають глибокі емоції, екзистенційні роздуми та глибоке почуття досягнення.

Оскільки гравці проводять години у цих захопливих світах, вони часто прив'язуються до персонажів та сюжетних ліній. Коли ігровий процес раптово закінчується, геймери часто повідомляють про почуття втрати або порожнечі, що зберігається.

Психолог Каміль Янович із Центру досліджень розвитку особистості при Познанському університеті ім. П.В.П. та Петро Климчик, UX-дослідник та наративний дизайнер з Orion Belt Games, провели дослідження з метою розробки першого кількісного інструменту для вимірювання депресії після гри. Вони хотіли зрозуміти поширеність цього стану та визначити, які типи ігор його викликають. Вони також прагнули з'ясувати, чи ці переживання пов'язані з ширшими проблемами психічного здоров'я.

"Ідея виникла з досвіду, яким ділилися гравці у відеоігри у соціальних мережах, Discord та Reddit", – сказав Янович. — "Багато хто з них описували почуття порожнечі та цілий спектр різних емоцій після завершення захопливої відеогри. Спочатку мій колега, доктор Петро Климчик, досліджував це у своєму якісному дослідженні. Потім на основі його висновків ми розробили кількісний інструмент для вимірювання депресії після гри й провели наше дослідження".

Для вивчення цих питань дослідники провели два окремі дослідження. Перше дослідження було спрямоване на створення та тестування початкової версії Шкали депресії після гри. Автори набирали учасників через оголошення в соціальних мережах, ігрові форуми, такі як Reddit та чат-платформи, такі як Discord.

Початкова вибірка включала дорослих, які активно грали у відеоігри та нещодавно закінчили гру, яку вважали особисто важливою. Після відсіювання неповних відповідей та тих, хто не пройшов перевірку на уважність, остаточна вибірка складалася з 210 учасників. Середній вік цієї групи становив приблизно 28 років, і більшість учасників повідомили, що грають в ігри щодня або майже щодня.

На першому етапі учасники відповіли на чорновий варіант нового опитувальника із 20 пунктів. Вони також заповнили кілька наявних психологічних опитувальників для вимірювання свого базового психічного здоров'я, включаючи опитувальник із дев'яти пунктів для оцінки симптомів клінічної депресії.

Крім того, вчені використовували опитувальник для вимірювання румінації та рефлексії. Румінація - це психологічний термін, що означає звичку постійно думати про негативні переживання або емоції, в той час, як рефлексія відноситься до більш здорового, позитивного осмислення свого життя. Учасники також вказували на конкретний жанр гри, яку вони нещодавно закінчили.

На основі отриманих відповідей дослідники звузили свою нову шкалу до 17 питань, згрупованих у чотири окремі категорії. Перша категорія, пов'язані з грою румінації, вимірює, як часто гравці відчувають нав'язливі думки про гру. Друга категорія відображає складний фінал гри, що є почуттям смутку або порожнечі через те, що історія закінчилася.

Третя категорія вимірює необхідність повторного проходження гри, тобто безпосереднє бажання переграти. Остання категорія – медіа-ангедонія. Ангедонія — це психологічний термін, що означає нездатність відчувати задоволення, і він описує нездатність отримувати задоволення з інших ігор чи медіа після нещодавнього ігрового досвіду.

"Ми отримали емпіричне підтвердження цілої низки переживань після завершення відеоігри, про які повідомляли гравці останніми роками", - пояснив Янович. "Таким чином, постігрова депресія є реальною і може бути надійно виміряна за допомогою нашого опитувальника. Ми виявили, що гравці, які проводять більше часу за RPG, більш схильні зазнавати більш інтенсивних симптомів постігрової депресії. А також ті, хто має сильнішу схильність до роздумів і більше проблем з обробкою емоцій".

Рольові ігри, або RPG, часто вимагають від гравців прийняття важливих сюжетних рішень та побудови глибоких стосунків із віртуальними персонажами. Хоча RPG виділялися у даних, Климчик очікує, що інші жанри покажуть аналогічні ефекти у майбутніх дослідженнях.

"Той факт, що рольові ігри можуть бути одним з основних жанрів, мене не здивував, проте я поставив би їх в один ряд з наративними й/або пригодницькими іграми в стилі старих point-and-click, але це лише моя особиста думка", — сказав Климчик. "Я сподіваюся, що в майбутньому інша команда чи ми зможемо провести подібне дослідження на набагато більшій вибірці учасників. Я вважаю, що ці жанри будуть на одному рівні із рольовими іграми. Це лише припущення, хоч і обґрунтоване, як сказала пані Дана Скаллі".

Вчені провели друге дослідження, щоб підтвердити структуру своєї нової шкали та додатково перевірити її зв'язок з емоційним регулюванням. Вони набрали нову вибірку зі 163 дорослих геймерів, використовуючи аналогічні онлайн-канали. Середній вік у другій групі становив близько 30 років.

Як і перша група, ці учасники заповнили остаточну 17-пунктну шкалу, а також анкети для вимірювання загальних симптомів депресії та схильності до румінації. Крім того, у другому дослідженні було включено шкалу обробки емоцій, щоб оцінити, як учасники справлялися з важкими почуттями у повсякденному житті.

Автори спеціально вивчали емоційну затримку, тобто схильність утримувати неприємні емоції та почуватися пригніченим ними. Вони також вимірювали емоційне уникнення, яке описує, як часто людина намагається втекти чи придушити негативні почуття.

Друге дослідження підтвердило, що 17-пунктна шкала є послідовним та валідним способом вимірювання цього явища. Румінації, пов'язані з іграми, були найпоширенішим явищем, тоді як медіа-ангедонія була найменш інтенсивним симптомом. Друге дослідження також підтвердило, що шанувальники рольових ігор були найбільш сприйнятливими до цих затяжних почуттів втрати.

"Я додав би, що наше дослідження показує, як відеоігри можуть бути джерелом дуже складних і емоційних переживань", — зазначив Климчик. "Ми вважаємо, що наше дослідження відповідає спільній темі евдемонічних переживань у відеоіграх — галузі досліджень, яка, як ми вважаємо, набуде більшого поширення в майбутньому. Наше дослідження є лише невеликим кроком на цьому шляху". Евдемонічне переживання — це медіа, що дає відчуття сенсу, особистісного розуміння чи емоційного зростання, на відміну від простого задоволення.

Хоча дослідження пропонує докладний аналіз цього сучасного явища, автори застерігають перебільшення клінічної тяжкості стану. "У деяких випадках люди мали на увазі, що під 'постігровою депресією' ми маємо на увазі клінічний випадок депресивного епізоду", - пояснив Климчик. "Це не так, хоча, як писав доктор Янович, зв'язок з погіршенням психічного здоров'я існує".

Оскільки дослідження ґрунтувалося на поперечних опитуваннях, вчені зафіксували лише одну мить часу. Поперечний дизайн означає, що дослідники опитали всіх учасників одночасно, що унеможливлює доказ причинно-наслідкового зв'язку.

"Наше дослідження мало поперечний характер, тому неможливо встановити причинно-наслідкові зв'язки між змінними, що спостерігаються", — сказав Янович. "Наприклад, можливо, що гравці зі слабшим психічним здоров'ям схильні до післяматчевої депресії після закінчення гри, але також можливо, що післяматчева депресія може призвести до погіршення їх психічного здоров'я".

Дослідники планують провести лонгітюдні дослідження, які відстежуватимуть тих самих людей протягом тривалого періоду, щоб прояснити це питання. "Лонгітюдні дослідження стануть величезним кроком до подолання обмежень нашого дослідження", - сказав Янович. "Це дозволить нам встановити причинно-наслідкові зв'язки та оцінити, що є попередніми факторами та наслідками післяматчевої депресії. Крім того, порівняння гравців із різних країн буде дуже цікавим".

На відміну від поліграфів, що використовуються в кримінальних серіалах, ця версія не оптимізована для виявлення брехні. Натомість інженери та лікарі розробили її для визначення прихованого стресу, що знаходиться глибоко всередині організму – без необхідності проведення допиту у спеціально обладнаному приміщенні.

Легкий, схожий на пов'язку пристрій м'яко прикріплюється до грудей, де одночасно вимірює серцеву активність, дихання, потовиділення, кровотік та температуру. Разом ці сигнали дозволяють отримати уявлення про стан всього організму як реального часу.

Безперервно відстежуючи безліч фізіологічних сигналів одночасно, пристрій може допомогти лікарям виявляти стрес і потенційний дискомфорт у пацієнтів — включаючи немовлят і людей похилого віку, — які можуть бути не в змозі спілкуватися, діагностувати порушення сну без громіздкого лабораторного обладнання, відстежувати психічне здоров'я протягом часу і навіть виявляти рани. Дослідження було опубліковано у журналі Science Advances.

Іноді організм виявляє ознаки стресу ще до того, як людина усвідомлює це, сказав Джон А. Роджерс з Північно-Західного університету, який очолював розробку пристрою. "Навіть якщо люди не розуміють, під яким тиском вони перебувають, стрес непомітно впливає на їхнє здоров'я. Тривалий стрес може мати несприятливі наслідки, особливо для вагітних жінок, дітей та тяжкохворих пацієнтів. Можливість відстежувати стрес на основі кількісних вимірювань може дати людям можливість робити дії зі зняття стресу, які вплинуть безпосередньо на їх здоров'я. Важливо відзначити, що ми прагнули розробити пристрій, який концептуально схожий на поліграф, який працює на основі біофізичних реакцій організму, не вимагаючи доступу до хімічних біомаркерів, що містяться в біологічних рідинах".

Голос для вразливих

Проєкт розпочався з прохання педіатрів із Дитячої лікарні ім. Енн і Роберт Х. Лурі в Чикаго. За ці роки команда Роджерса розробила набір бездротових електронних пристроїв для немовлят і дітей — для відстеження життєво важливих показників, моніторингу захворювань, лікування вроджених станів та діагностики хвороб. Тепер педіатри попросили Роджерса створити м'який, неінвазивний пристрій для виявлення та безперервного відстеження рівня стресу у немовлят протягом усього перебування у лікарні, без вимірювання біохімічних показників стресу у слині та крові. В цей час визначення рівня стресу у немовлят часто залежить від того, що можуть бачити й чути особи, які здійснюють догляд за дитиною - плач, вираз обличчя та руху, а також від основних життєво важливих показників. Але ці сигнали можуть бути ледь помітними, непослідовними або навіть повністю відсутніми.

"Рівень стресу часто оцінюється за допомогою анкет та медичних оглядів", - сказав Роджерс. "У записі вказуються такі параметри, як тон та гучність плачу. Немовлята, очевидно, що неспроможні описати свій власний рівень болю. Тому, на відміну від дорослих, визначення рівня стресу у немовлят може бути неймовірно складним завданням. Ми хотіли виключити суб'єктивність із цих оцінок".

"Цей новий пристрій цілодобово відстежує сигнали стресу в організмі, допомагаючи кількісно оцінити, як довго людина відчуває стрес щодня і наскільки він інтенсивний", - сказала Віз-Майєр, колега Роджерса. "Краса пристрою в тому, що тепер і люди, і медичні працівники можуть визначати рівень стресу та об'єктивно відстежувати ефективність втручань зі зниження стресу та відновлення здорового балансу абсолютно неінвазивним способом".

Універсальний пристрій для вимірювання стресу

Для цього Роджерс та його команда знайшли натхнення у несподіваному місці: поліграфах. Хоча в розмовній промові їх називають «детекторами брехні», насправді вони не виявляють брехню. Вони вимірюють реакцію організму на стрес, який може бути викликаний багатьма факторами, окрім обману. Роджерс побачив можливість розвинути цю основну ідею. Але, в той час, як традиційні поліграфи покладаються на безліч громіздких дротових датчиків, Роджерс прагнув зафіксувати ті ж фізіологічні сигнали - і навіть більше - в комплекснішій, повністю інтегрованій, точній і такой формі, що носиться.

В результаті була розроблена технологія, що поєднує кілька крихітних датчиків в одному м'якому пристрої. Разом ці датчики безперервно відстежують безліч фізіологічних сигналів, які реагують на стрес, що виникає в організмі. Вбудований датчик руху та мініатюрний мікрофон вловлюють тонкі механічні та акустичні сигнали від серця та легень. Інші датчики визначають температуру шкіри та тепловий потік, пов'язаний із кровообігом поблизу поверхні тіла. А ще один датчик вимірює зміни електропровідності шкіри, спричинені активністю потових залоз – добре відомий маркер стресу. "Вимір стресу — складне завдання, оскільки воно багатовимірне, — сказав Роджерс. — Неможливо надійно визначити рівень стресу, вимірюючи лише один, два або навіть три чи чотири параметри. Необхідний широкий спектр факторів. Тому ми розмістили в цій платформі пристрою якнайбільше датчиків фізіологічних процесів, зберігши при цьому компактні розміри та легку конструкцію, а також уникнувши необхідності доступу до біологічних рідин".

Система бездротовим способом передає ці синхронізовані потоки даних на смартфон, розумний годинник або планшет, де алгоритми машинного навчання аналізують закономірності, пов'язані зі стресом, в режимі реального часу. Вага пристрою становить менше ніж 8 грамів (еквівалентно восьми скріпкам), і він розроблений таким чином, щоб природно рухатися разом зі шкірою, що дозволяє йому працювати безперервно понад 24 години.

Перевірено у реалістичних сценаріях

Після розробки системи команда Роджерса перевірила її у широкому діапазоні сценаріїв, включаючи контрольовані експерименти та реальні умови. Під час імітації тестів на детекторі брехні пристрій точно фіксував стресові реакції, викликані делікатними питаннями, і результати практично збігалися з вимірюваннями комерційних поліграфічних систем.

У когнітивних тестах, таких як розуміння мови в шумних обставинах, пристрій виявляв явне збільшення сигналів, пов'язаних зі стресом, у міру підвищення складності завдань. Результати збігалися з одночасними незалежними вимірами розширення зіниць – поширеним методом визначення рівня стресу.

В іншому експерименті учасники дослідження опускали руки в крижану воду, і система реєструвала скоординовані зміни серцевої активності, характеру дихання, потовиділення та температурних сигналів. У педіатричних дослідженнях сну пристрій, що носився, виявляв ключові клінічні події, включаючи порушення дихання і нічні пробудження, з точністю, порівнянною з лікарняними тестами сну, але з набагато меншою кількістю збоїв.

І, нарешті, під час тренувань у відділенні невідкладної допомоги зі студентами-медиками пристрій виявив разючу закономірність. Учасники з більш вираженою стресовою реакцією, як правило, демонстрували найгірші результати, що дозволяє припустити, що стрес може погіршувати ухвалення рішень у стресових ситуаціях.

"Зрештою, пристрій зможе відправляти оповіщення користувачеві або опікуну, коли рівень стресу досягне певної межі", - сказав Роджерс. "Багато людей можуть не повною мірою усвідомлювати рівень стресу, який вони відчувають, і не розуміти, що це впливає на їхню працездатність".

Що далі?

Далі команда планує вивести свою технологію за рамки валідаційних досліджень та впровадити її у ширшу клінічну практику. Наступні кроки включатимуть тестування пристрою на великих групах пацієнтів, вдосконалення його здатності до персоналізованого виявлення стресу та інтеграцію його до лікарняних та домашніх систем моніторингу для забезпечення безперервного моніторингу стану здоров'я пацієнтів у режимі реального часу.

Роджерс також вивчає можливості включення до пристрою ще більшої кількості датчиків, включаючи можливість вимірювання мозкової активності. Додавання можливостей електроенцефалограми (ЕЕГ) дозволить пристрою вийти за рамки вимірювання стресової реакції організму та почати фіксувати, як мозок сприймає цей стрес. Це може наблизити вчених до розмежування стресу і болю — навіть у домашніх умовах — і до розуміння того, як вони сприймають біль у контексті біомаркерів стресу, що одночасно реєструються.

"Ми живемо в стресові часи, і у нас немає достатніх заходів для завчасного виявлення стресу", - сказала Віз-Майєр. "Виявляючи стрес - чи то екологічний, чи викликаний хворобою - на ранній стадії, ми можемо розпочати втручання до того, як наслідки стресу стануть незворотними".

»

Скасування USAID, яке надавало продовольство, медичну допомогу, чисту воду та багато іншого більш ніж 60 країн світу, може призвести до 14 мільйонів додаткових смертей до 2030 року, згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Lancet у 2025 році. Тепер нова стаття у журналі Science вказує на ще один опосередкований ефект: зростання насильницьких конфліктів у регіонах та громадах, яким колись допомагала ця організація.

"Відбувається раптовий шок для проєктів, зайнятості, засобів для існування та заробітної плати", — каже Остін Райт, професор державної політики університету Чикаго та один з провідних дослідників, які працювали над цією статтею. "Це підживлює конфлікти, фактично створюючи економічний хаос на місцях".

Щоб вивчити, що відбувається, коли життєво важлива допомога раптово зникає, Райт та його колеги опитали 870 регіонів або спільнот, які раніше отримували послуги USAID з березня 2024 року — до того, як трамп скасував програму — по листопад 2025 року, приблизно через дев'ять місяців після закриття програми. Дослідники використовували два набори даних: один відстежував глобальні програми допомоги, а інший – випадки насильства у тих самих районах. Дослідники також підрахували обсяг допомоги, отриманої кожним із вивчених регіонів.

Результати виявилися разючими. Загалом, після припинення допомоги ймовірність конфлікту в 870 регіонах збільшилася на 6,5% порівняно з іншими частинами світу зі схожими характеристиками, але які не одержували допомоги. Протести та заворушення почастішали на 10%, кількість збройних зіткнень зросла на 6,9%, а кількість жертв бойових дій збільшилася на 9,3%. Зростання насильства почалося майже відразу після припинення допомоги й залишалося високим протягом кількох місяців. За словами Райта, спостерігалася "стала зміна в екосистемі ризиків".

Автори статті розглядали не лише кількість інцидентів, а і їх тяжкість — наприклад, скільки битв велося в ході бойових дій. "Цей показник фактично збільшився більш ніж на 10%", - говорить Райт. "Таким чином, зростає ймовірність війни чи конфлікту, і цей конфлікт буде серйознішим". У всіх 870 регіонах ті, хто отримав більший обсяг допомоги, відчували пропорційно більше насильства, ніж ті, хто отримав менше або не отримав жодної допомоги.

Припинення діяльності USAID також коштує США дорого, каже Райт. У той час як США відштовхують колишніх глобальних партнерів, припиняючи програму, Китай залучає нових друзів та союзників завдяки своїй ініціативі «Один пояс, один шлях», будуючи інфраструктуру в країнах-бенефіціарах, зазначає він. "Існує проблема репутації, – каже Райт. — Ми не єдина наддержава, яка намагається завоювати прихильність. Закриття такої організації, як USAID, породжує постійне занепокоєння з приводу невизначеності у контрактах. Закриття USAID сприймається як несумлінний крок, який завадить США повною мірою відновити співпрацю з усіма НУО, які були їхніми партнерами".

Зростання нестабільності за кордоном також створює загрозу національній безпеці США, додає Райт. Ємен — колись великий одержувач допомоги від USAID, до якого у 2024 році надійшло 768 мільйонів доларів — також є батьківщиною хуситів, бойового угруповання, яке підтримує Іран, та яке контролює більшу частину півночі країни та визнане США іноземною терористичною організацією. У міру припинення фінансування USAID підтримка повстанців, ймовірно, тільки зростатиме, каже він. "Іран може продовжувати фінансувати повстання, подібні до повстань хуситів", — каже Райт. "Ці вторинні та третинні наслідки можуть бути навіть більш значущими для США, ніж прямі наслідки".

Простого розв'язання проблем, спричинених припиненням роботи USAID, немає. Нова адміністрація, безперечно, могла б працювати над відновленням програми, але це буде непросто, попереджає Райт. Дипломатичні, благодійні та комерційні відносини, підірвані діями трампа, буде складно відновити, оскільки довіра до США підірвана, а місцеві офіси та розподільчі центри закриті — буде потрібно розбудова всієї інфраструктури, яка існувала протягом шести десятиліть.

"Не можна просто скасувати те, що спричинило DOGE", – каже Райт. — "Це не так легко, як лише увімкнути світло".

Дослідники з Манчестерського університету та Токійського сільськогосподарського та технологічного університету виявили, що при нестачі поживних речовин багато корисних видів стафілококів з часом виділяють крихітні ліпопептиди, які заспокоюють імунну відповідь шкіри.

Ліпопептиди перешкоджають виробленню інтерлейкіну-33 (IL-33) кератиноцитами - клітинами першої лінії захисту шкіри, - основним фактором алергічного запалення.

За їхніми словами, це відкриття потенційно відкриває шлях до нового класу безпечних, стабільних та неінфекційних методів лікування, які можуть допомогти мільйонам людей, які страждають на шкірні та інші алергічні захворювання.

Отримані результати є останнім проривом команди дослідників, яка раніше показала, що білок, що виділяється золотистим стафілококом (Sbi), запускає вироблення IL-33 і провокує загострення екземи. Нанесення ліпопептидів на шкіру мишей запобігало вивільненню IL-33 та зупиняло розвиток екземи.

Найбільш ефективними виявилися певні типи ліпопептидів — діацильовані, тоді як інший тип — моноацильовані — не чинив жодного ефекту. Молекули блокували вихід IL-33 з ядра, утримуючи його в перинуклеарному просторі - проміжку між внутрішньою та зовнішньою мембранами ядра - і запобігаючи його впливу на запалення.

Нові результати, опубліковані в журналі Nature Communications, підтверджують їхнє припущення про те, що корисні бактерії можуть природно протидіяти цьому ефекту.

Автор дослідження доктор Пітер Аркрайт з Манчестерського університету сказав: "Ми вважаємо це дуже важливим результатом, оскільки ліпопептиди — це невеликі, стабільні, неінфекційні хімічні структури, які потенційно можуть бути використані як місцеве лікування екземи. У майбутньому їх можна буде використовувати для лікування інших алергічних захворювань, таких як сінна лихоманка".

Автор дослідження, доктор Джоанн Пеннок з Манчестерського університету, прокоментувала: "Протягом багатьох років ми знали, що діти, які виросли поряд із сільськогосподарськими тваринами або зазнали впливу різних мікробів у ранньому віці, рідше страждають від алергії, але ми не розуміли точних механізмів цього захисту".

Автор дослідження, професор Акана Танака з Токійського університету сільського господарства та технологій, сказала: "Раніше ми вже показали, що блокування ІЛ-33 за допомогою біологічного препарату зупиняє розвиток екземи у тій самій моделі на мишах. Тепер ми показали, що бактерії можуть робити це самі — захопливе та потенційно революційне відкриття".

Автор дослідження, професор Хіроші Мацуда з Токійського університету сільського господарства та технологій, сказав: "Наші результати спростовують давно усталені уявлення про поведінку бактеріальних молекул. Замість того щоб запускати імунні сигнали через TLR-шляхи, ці ліпопептиди повністю обходять їх. Наступний крок — тестування цих ліпопептидів на людях з екземою, щоб з'ясувати, чи можна використовувати їх у реальних методах лікування".

Дослідження було підтримано фондом Leo Foundation та Японським товариством сприяння науці.

Зазвичай подібні сонячні радіосплески тривають від кількох годин до кількох днів. Але це був інший. На момент свого закінчення радіосплеск тривав 19 днів — набагато перевершивши очікування вчених та попередній рекорд, який становив лише п'ять днів.

Такі радіосплески, звані сплесками типу IV, виникають зі скупчень електронів, захоплених магнітними полями Сонця. Хоча самі радіохвилі нешкідливі, те саме магнітне середовище може також створювати сонячну активність, яка посилає небезпечні частинки до Землі, здатні впливати на супутники та космічні апарати.

Для аналізу цієї події дослідники об'єднали дані місій НАСА STEREO (Solar Terrestrial Relations Observatory), Parker Solar Probe та Wind, а також ЄКА (Європейського космічного агентства) та НАСА Solar Orbiter. Кожна місія спостерігала радіосплеск протягом декількох днів протягом усієї його 19-денної тривалості, оскільки обертання Сонця переносило спалах у поле зору різних космічних апаратів, розкиданих по внутрішній частині Сонячної системи.

Вчені розробили нову методику, використовуючи дані STEREO, щоб точно визначити джерело радіоспалаху - велику магнітну структуру в атмосфері Сонця, яка називається шоломоподібним стрімером. Вчені вважають, що три вибухові викиди, звані корональними викидами маси, в тому самому регіоні могли підживлювати цю тривалу подію.

Результати, опубліковані в журналі Astrophysical Journal Letters, допомагають вченим краще ідентифікувати радіосплески та покращити прогнозування космічної погоди.

Як збільшення, так і зменшення тривалості сну було пов'язане з прискореним старінням, яке вимірювалося за допомогою майже двох десятків різних біологічних годинників старіння, покликаних оцінити вплив старіння на організм.

Результати, опубліковані в журналі Nature 13 травня, не означають, що шість-вісім годин — це оптимальна кількість сну для кожної людини; вони також не доводять, що досягнення цього «золотого» діапазону сну за добу безпосередньо покращує здоров'я або сповільнює старіння. Але дослідження дає одне з найповніших уявлень про взаємодію сну та старіння у всьому організмі.

Результати підтверджують багатонадійливу гіпотезу: поліпшення тривалості сну може запропонувати дієвий спосіб зниження ризику вікових захворювань, говорить Абігейл Дав, нейроепідеміолог з Каролінського інституту в Стокгольмі, яка не брала участі в дослідженні. "Сон впливає на кожен орган тіла", – каже вона. "І сон до певної міри піддається корекції. Це інструмент, який може допомогти."

Чутливий сон

Попередні дослідження також вивчали взаємозв'язок між тривалістю сну та «біологічним» віком людини, що визначається за допомогою біологічного годинника на основі таких даних, як рівні біомаркерів. В одному з таких досліджень було виявлено U-подібну залежність між сном і старінням, при якій різниця між біологічним та хронологічним віком людини була найменшою в учасників дослідження, які спали близько 7 годин на добу. Старіння, мабуть, прискорювалося у людей, які спали значно більше чи менше цього часу.

Цзюньхао Вень, комп'ютерний нейробіолог з Колумбійського університету в Нью-Йорку, людина з чутливим сном, що часто прокидається вночі, хотів дізнатися більше про вплив тривалості сну на конкретні органи та системи організму. Тому Вень та його колеги звернулися до Британського біобанку (UK Biobank) по довгострокове дослідження понад 500 000 осіб, що включає дані про здоров'я, такі як анкети про спосіб життя, нейровізуалізація та зразки крові.

Команда шукала генетичні зв'язки з аномальними режимами сну і виявила їх напрочуд мало. "Можливо, сон більше залежить від навколишнього середовища", - говорить Вень. "Це важливий сигнал для громадськості про те, що це можна змінити".

Варіації у роботі органів

Дослідження з використанням біологічного годинника старіння показали, що різні органи в організмі можуть старіти з різною швидкістю. Вень та його колеги шукали зв'язок між тривалістю сну та 23 такими годинниками, що представляють старіння 17 органів. Годинник ґрунтувався на рівнях білків або метаболітів або на характеристиках медичних зображень.

Тестостерон - це гормон, що належить до групи гормонів, які називають андрогенами. Він присутній як у чоловіків, так і у жінок, але зазвичай його рівень значно вищий у чоловіків. У чоловіків тестостерон виробляється переважно в яєчках; у жінок менша кількість виробляється в яєчниках та надниркових залозах.

Тестостерон відіграє важливу роль у розвитку чоловічих репродуктивних органів до народження та в період статевого дозрівання. У період статевого дозрівання він сприяє таким змінам, як нижчий голос, ріст волосся на обличчі та тілі, збільшення м'язової маси та розмірів пеніса і яєчок. У дорослих тестостерон допомагає регулювати сексуальний потяг, вироблення сперми, щільність кісток, виробництво червоних кров'яних клітин та м'язову силу. Рівень тестостерону природно змінюється залежно від віку, часу доби, стану здоров'я, сну, стресу, кількості жиру в організмі та приймання певних ліків.

Автор дослідження Ірен Санчес Родрігес та її колеги зазначають, що в середньому чоловіки схильні до ризику більше ніж жінки. Для пояснення цього гендерного розриву було запропоновано різні гіпотези. Одна з основних біологічних теорій стверджує, що розрив зумовлений відмінностями рівня тестостерону. Інша теорія, «гіпотеза подвійного гормону», передбачає, що поведінкові ефекти тестостерону насправді залежать від одночасного рівня кортизолу, основного гормону стресу в організмі.

Однак дослідження не підтвердили однозначно зв'язок між тестостероном та схильністю до ризику. Хоча деякі дослідження показали, що люди з вищим рівнем тестостерону дещо схильні до фінансових або фізичних ризиків, інші дослідження не виявили абсолютно ніякого зв'язку.

Автори дослідження провели метааналіз, спрямований на узагальнення наявних даних для уточнення зв'язку між рівнем тестостерону і схильністю до ризику. Вони провели пошук у наукових базах даних — Google Scholar, PubMed і Scopus — використовуючи пошукові запити «пошук ризику», «ставлення до ризику» та «неприйняття ризику». Вони шукали дослідження, проведені на людях, і прагнули включити як дослідження, які вивчають лише тестостерон, і дослідження, що перевіряють гіпотезу про зв'язок двох гормонів.

Для включення в аналіз дослідження мали повідомляти про статистичний зв'язок між тестостероном та схильністю до ризику, або вимірювати, або вводити тестостерон, а також використовувати як мінімум один поведінковий або самооцінний метод вимірювання схильності до ризику. Дослідження також мали бути написані англійською, іспанською або італійською мовами та містити достатньо даних для розрахунку «величини ефекту» (сили зв'язку між рівнем тестостерону та схильністю до ризику). У результаті в аналіз було включено 52 дослідження, що охоплюють 17 340 учасників.

У цих дослідженнях ризик вимірювався різними способами, такими як азартні ігри, завдання лопання повітряних кульок або анкети самооцінки. Рівень тестостерону також вимірювався різними способами: у деяких дослідженнях використовувалися прямі аналізи крові чи слини, в інших застосовувалися експериментальні дози гормону, а третіх — «морфологічні показники» (наприклад, співвідношення вказівного і безіменного пальців, теоретично пов'язані з впливом тестостерону в утробі матері.

Коли дослідники узагальнили дані, результати показали, що загальний зв'язок між рівнем тестостерону та схильністю до ризику у всіх 52 дослідженнях практично дорівнює нулю. Іншими словами, високий або низький рівень тестостерону не дозволяв з упевненістю передбачити, чи ризикуватиме людина.

Хоча загальний ефект дорівнював нулю, дані, представлені в окремих дослідженнях, були дуже неоднорідними - в деяких дослідженнях повідомлялося про позитивний зв'язок (вищий рівень тестостерону - вища схильність до ризику), тоді як в інших - про негативний зв'язок (вищий рівень тестостерону - нижча схильність до ризику).

Подальший аналіз показав, чому результати дуже відрізнялися. Дослідники виявили, що метод виміру сильно впливав на результат. Наприклад, тільки дослідження, в яких для вимірювання схильності до ризику використовувалися економічні завдання, засновані на лотереї, показали помірний позитивний зв'язок, в той час, як дослідження, що вимірюють схильність до ризику іншими методами (наприклад, імпульсивні ігри або самозвіти) такого зв'язку не показали. Аналогічно, дослідники зазначили, що дослідження, засновані на непрямих вимірах пальців, іноді вказували на зв'язок, тоді як високоточні дослідження з використанням прямих вимірів або запровадження гормонів такого зв'язку не виявили.

Важливо відзначити, що відсутність зв'язку між рівнем тестостерону та схильністю до ризику не залежало від статі, тобто взаємозв'язок (або його відсутність) не відрізнявся у чоловіків та жінок.

"Загалом отримані дані спростовують уявлення про те, що тестостерон забезпечує загальну гормональну основу для схильності людини до ризику", - підсумували автори дослідження. "Натомість результати підтверджують біопсихосоціальну модель, в якій «схильність до ризику» відображає взаємодію вимог завдання, когнітивно-афективних процесів та ситуаційного контексту, при цьому ендокринні ефекти здаються вузькими, що залежать від контексту та специфічними для методу".

Дослідження робить внесок у наукові знання про поведінкові ефекти тестостерону, припускаючи, що соціальні та психологічні фактори, ймовірно, відіграють значно більшу роль у схильності до ризику, ніж окремі гормони. Однак автори дослідження зазначають, що їх пошук не дав достатньої кількості відповідних досліджень для надійної перевірки гіпотези про подвійний гормональний ефект (чи може специфічна взаємодія між кортизолом та тестостероном передбачати схильність до ризику).

ризик